Трохи про все і не тільки

Несподівано вдруге запропонували прогулянку на моторному човні. Хоча мені для знайомства із річковим судноплавством цілком вистачило б і однієї. Не хотілося «забоянювати» дану тему. Але умовляли настійливо, мотивуючи закриттям сезону і останніми теплими днями, а також тим, що перший вихід був ознайомчим (тоді пропливли лише по затоці і частині Дніпра біля Оболоні) — і більш тривала і дальня подорож повинна бути цікавішою. Ну, думаю, може людині просто ні з ким вийти на воду? І оскільки нічого іншого не пропонують (київські сталкери, ау!!!), вирішив що краще вже туризм — ніж взагалі ніяких поїздок.


1. Друга водна подорож видалась більш насиченою і різноманітнішою, ніж перша. Це і Дніпро в найширшій частині, і краєвиди Вишгороду, і земснаряди, і бази відпочинку, і чудовий захід сонця.

Цього разу катання на човні було довшим. Тому встиг назнімати багато фоток. Звичайно, красиво, хоча береги, в основному, однотипні. Зрозуміло, що це нові місця. Однак «Вау еффект» буває лише один раз при відкритті чогось нового.
( Читати далі (+61 фото)... )

Минулого року відновив вилазки по ДОТам Київського укріпрайону. По двом ДОТам навіть полазив всередині. Однак не все задумане вдалося оглянути. Так що деякі матеріали відклав до повторних вилазок. От тільки все, що відкладається на «потім» — відкладається на невизначений строк. Та й не факт, що повторні поїздки відбулися б так само влітку. Тому вирішив показати те, що не вдалося нормально дослідити: ДОТи №№205, 206 і 405. І офф-топ у вигляді краєвидів. Ну а якщо все-таки вдасться повторно відвідати вищевказані ДОТи, то зроблю ще один фотозвіт по цим ДОТам. Думаю, нічого страшного в тому не буде. А поки що «залаз не зараховано». Тому вилазка в light-версії. Можна сказати, розвідка.


1. Краєвиди села Юрівка, ДОТи №205 і 405. А ще 206й.

В цьому огляді зібрав неопубліковані фоточки з прогулянки по Юрівці і Білогородці. В тих місцях чималеньке скупчення ДОТів. Однак знімав не лише оборонні споруди, але й природу. Як виявилось, не даремно — нудними зимовими вечорами можна згадати пригоди літа.
( Читати далі (+50 фото)... )

  Декількома постами раніше я вам показував Госпітальне укріплення Київської фортеці. І тоді розповідав, що з земляного оборонного валу відкриваються шикарні панорами центру столиці — Паньківщини, Нової забудови і Солом'янки. Так от, приберіг знімки краєвидів для окремого фотозвіту.


1. Шикарний кадр: телевізіна вежа на Дорогожичах, монстр «Hilton» на бульварі Шевченка, червоний корпус університету ім. Т. Шевченка.

   Фоток з оглядового майданчику небагато. Все ж і фотик взяв простенький, та й погода була похмурою.
Ну і переобтяжувати текстом теж не буду. Пропоную просто насолодитися осінніми панорамами.
( Читати далі (+22 фото)... )

  Повертаюся до традиційної рубрики — парки. Під час цьогорічної прогулянки на День міста Києва, окрім відвідання святкування на Софійській площі, виставки стендового моделізму та водно-інформаційного центру, пройшовся центральними парками. А саме, Хрещатим і Маріїнським. Незважаючи на те, що майже киянин, і в центрі столиці час-від-часу буваю, але цими парками пройшовся тільки вдруге(!). Заодно відкрив для себе недосліджені частини цих парків.

  Погода була дуже жаркою, тому парк — те що треба для прогулянок!


1. Монумент Дружби українського та російського народів у Хрещатому парку, біля якого я раніше не був. На даний час вже не актуальний.
Ходять чутки, що під загрозою знесення. Ну і радянська атрибутика є у наявності.

  Я розумію, що «баян», не всі полюбляють центр міста, але цікавинки можна знайти й тут.
( Читати далі (+37 фото)... )

   Якщо довго сидіти вдома, то рано чи пізно захочеться кудись дременути. Тому, коли samogonnoeozero запропонувала вилазку по Броварським абандонам, погодився одразу. Справа в тому, що минулі рази я приїздив у Бровари заради маршруток і огляду міста, а от до заброшок не дістався. А у місті є баянний закинутий недобудований цех заводу алюмінієвих конструкцій. Який хоч і нудний, проте відносно безпалєвний і чималенького розміру. До того ж, окрім баянного недобудованого цеху намічався новий об'єкт і можна було зекономити на маршрутці. І надодачу потрібні були нові білетики на комунальний громадський транспорт для колекції. Одначе не все так сталося, як гадалося.

   Як завжди, перед поїздкою вдома зіпсували настрій. Трохи горло розболілось, тому батьки вмовили вдягнувся тепліше. Вплугенився в високі чоботи (бо очікував, що обєкт — знатна помийка і хто зна, що там може бути під ногами). Мати ще шапку пропонувала. Добре, що не взяв, бо й так впарився. Поки доїхав до Броварів встиг перегрітися. Якось не розрахував, що на вулиці буде «майже весна» і +15°. Друга «радість» — приміські маршрутки. За підвроку вартість проїзду виросла на 1 гривню (причому тепер неважливо — до околиці Києва їдеш, чи до кінцевої. Ціна однакова). Причому маршрутки як черепахи, ледве плентались. Потім довелося трохи пішки пройтися. Дивом встиг на шаровозку перед відправленням. Захекався, зате хоч трохи зекономив на проїзді. Потім пішкобусом у Броварах — з центру до промзони. Тому коли дістався до цієї недобудови, був стомлений. Та й нічого особливого від недобудови не очікував — після закинутих об'єктів на недобудови (тим паче, баянні) дивишся зверхньо. Сподівався, що абандон виявиться звичайною помийкою. Можливо тому заброшка мне не вразила. Єдине бажання — відфоткати все пошвидше і додому.

   Нафоткав мало. Спочатку через те, що заброшка виявилась нецікавою (як написав вище, після відвідання закинутих об'єктів інтерес до недобудов згас. А може просто зажрався?!). Хоча на недобудованому заводі побував вперше, під час прогулянки не залишало відчуття, що схожі пейзажі я вже десь бачив. Тому складно було вибрати цікаві кадри для зйомки.
Ну а потім не знімав, щоб не шуміти затвором фотокамери, бо почули охоронця. До того ж, частина фоток виявилась невдалою. Було важко знімати.

  Лише готуючи пост до публікації і редагуючи фотки, зрозумів, що об'єкт не такий вже поганий і нудний. Просто я був не в настрої.


1. Недобудований цех Київського заводу алюмінієвих будівельних конструкцій.

  Про історію місця відомого небагато. В 1979 році збудували першу чергу Броварського заводу алюмінієвих будівельних конструкцій. В 1999му завод став комунальною власністю Київської міської адміністрації і назву змінили на «Київскький завод алюмінієвих будівельних конструкцій». В середині 1980х підприємство нарощувало оберти і тому було вирішено розширювати виробничі цехи. За межею території заводу почали будувати новий цех, але так і не ввели його в експлуатацію. Ймовірно, у 90-ті будівництво закинули.
  В наші дні цех — улюблене місце змагань страйкболістів. Для ігор вони завчасно домовляються з охороною, яка хоч і незначна, але все-таки є.

  Дивно, що в інтернеті не знайшов звітів з цього об'єкту. Мабуть, недобудови не дуже цікавлять сталкерів:) Або сталкери недолюблюють страйболістів:)
( Читати далі (+54 фото)... )

  Дописувачі останнім часом часто дорікали, чому не пишу на українській мові. А то громадянська позиція якось не стикується з мовою спілкування. Так от, я — російськомовний українець! Уявіть, буває ж таке! Але тепер під тиском громадськості щось не пишеться по-руськи. Виходить якось коряво. Та й з практичних міркувань — у сусідній країни блогерів прирівняли до засобів масової інформації. Так що вибачайте, якщо не знаєте мови, або зручніше читати російською. Ще з минулого року намагався, але наважився тільки зараз.
  А щодо записів в спільноти, то їх й так доводиться коригувати для публікації. Навіть якщо писати на російський. Так що поки що буде так.

  Розпочну фотозвіти, по новій традиції, з закинутих об'ектів. З ними зараз напряг. Складно відшукати місця, де можна полазити. Все або відвідано, або залочено, або знищено, або добре охороняється. Довго думав куди податися. І ось, переглядаючи один телеканал, почув в новинах про закинутий велотрек. Вирішив піти подивитися. Можливо київський велостадіон не найцікавіше місце для сталкера, але, як казала Вєрка Сердючка: «На безрыбье и Кинг-Конг — Алсу».


1. По карті і фотографіям в інтернеті спочатку не вразило, але на на перевірку велотрек — цікава заброшка.

 Добре, що пощастило з погодою. Зі снігом було б стрьомно ходити по похилій велодоріжці, та й основні об'єкти тут — споруди, а не будинки. Зимовий пейзаж був би нецікавим.
 Отже, у грудні минулого року, по дорозі на новорічну ярмарку і на запалення новорічної ялинки у парку ім. Т.Шевченко вирішив заглянути разом із samogonnoeozero. І не пожалкував — місце дійсно неординарне (не так багато закинутих спортивних споруд, на яких є що дивитись) і атмосферне. А ще спробував познімати панорами. І "спалилися".
( Читати далі (+33 фото)... )

   Северо-Западное направление Киевского пригорода чем-то приглянулось. Долгое время для меня оно было загадкой, но потом пошло-поехало: Клавдиевская фабрика ёлочных украшений, капвей в Гостомеле, Коростень, Ирпень, Бородянка, Ворзель, Немешаево. При этом оставался обделённым вниманием один город, который столько раз проезжал мимоходом. Так что заглянуть в него нужно было непременно. Речь идёт о Буче, с виду ничем не примечательном городке. Но так ли это?
    И вот, прохладным погожим деньком вместе с samogonnoeozero отправился на экскурсию по городу.


1. Железнодорожная станция «Буча». Благодаря железной дороге и появился этот город.

     В названии заголовка не случайно написал: "посёлок, ставший городом". До 2007 года Буча была посёлком городского типа в подчинении Ирпенского горсовета. Удивительно, что Буча не отошла к нему — вместе с Ирпенём, посёлками городского типа Гостомель и Ворзель она составляет Ирпенскую агломерацию. Визуально, словно одно целое. По застройке Буча тоже очень похожа на Ирпень: большой частный сектор в лесу, вкрапления многоэтажек, железнодорожная станция, пустыри поросшие лесом. До поездки из достопримечательностей знал только бронеавтомобиль на постаменте.
( Читать дальше (+58 фото)... )

  Эх, собирался отложить этот фотоотчёт на потом, но заскучал по новым обзорам. В марте писал об панорамах с Замковой горы (точнее, с горы Клинец), а теперь вот ещё одна обзорная площадка — гора Щекавица. Тоже Подол, тоже гора. Рядом от Замковой (1 км). Но за месяц деревья и кусты позеленели, ракурсы другие — соответственно, пейзажи будут разные. И погода более пасмурная.


1. "Фишка" горы Щекавица — угол обзора намного больше, чем с Замковой горы. Видно не только Подол, часть Оболони и Труханов осторов с массивом Троещина. Но и Петровку, Куренёвку, Мостицкий и Приорку. На Викимапии указано, что с горы обзор 270°.
   Панорамы — закачаешься. Причём в прямом смысле тоже — потому как прогулялись в пасмурный, ветренный день.

Приготовьтесь:и будет много фоток.
( Читать дальше (+53 фото)... )

   Вопреки убеждению, что зимой по заброшкам не лазят, в один из снежных февральских дней вместе с samogonnoeozero отправился на прогулку по столичным абандонам. События, происходящие в стране вынудили не откладывать вылазку в "дальний ящик". К тому же, предложили экскурсию на мой фирменный тип заброшек — медицинские учреждения. Заодно впервые совершил руфинг — поднялся на крышу и пофоткал панорамы.


1. Купол в центре здания — "фишка".

Объект безпалевный и вероятно баянный. Я знал, что в Киеве есть несколько недостроенных больниц. Однако об этой даже не догадывался. Хотя гуглил карты тщательно. Да что там — работая курьером пару раз проходил мимо.

Заброшенная недостроенная поликлиника оказалась в весьма неожиданном месте — посреди застройки, у всех на виду. Рядом, как и полагается — действующие мед учреждения. Можно пройти мимо не заметив.

Здание странной архитектурной формы: состоит из двух узких корпусов, между которыми расположен купол; боковые фасады сделаны уступом. Из-за этого с перемычки между корпусами дом кажется красивее, чем с улицы. В общем, интересный и массивный недострой.
( Читать дальше (+56 фото)... )

Предыдущие части:
Музей народной архитектуры и быта Украины (часть 1): хатынки Надднепрянщины, Подолья и Полесья
Музей народной архитектуры и быта Украины (часть 2): Карпаты и Закарпатье

Основные и наиболее популярные экспозиции показал. Теперь настал черёд дальних и нехоженных уголков, а также кадров, не вошедших в первые части фотопутешествия. Ведь музей народной архитектуры и быта - это не только украинские хатынки и предметы быта с сувенирами, но ещё и замечательные пейзажи.


1. Хата-мазанка и мальвы - своеобразный шаблон украинского села XVII-XIX в. (Фото сделано "цифромыльницей". Отлично получилось.)

А ещё, конец лета - время дозревания фруктов и овощей. На фоне старинной сельской архитектуры обыденные растения смотрятся органично.
( Читать дальше (+55 фото)... )