Трохи про все і не тільки

  Дописувачі останнім часом часто дорікали, чому не пишу на українській мові. А то громадянська позиція якось не стикується з мовою спілкування. Так от, я — російськомовний українець! Уявіть, буває ж таке! Але тепер під тиском громадськості щось не пишеться по-руськи. Виходить якось коряво. Та й з практичних міркувань — у сусідній країни блогерів прирівняли до засобів масової інформації. Так що вибачайте, якщо не знаєте мови, або зручніше читати російською. Ще з минулого року намагався, але наважився тільки зараз.
  А щодо записів в спільноти, то їх й так доводиться коригувати для публікації. Навіть якщо писати на російський. Так що поки що буде так.

  Розпочну фотозвіти, по новій традиції, з закинутих об'ектів. З ними зараз напряг. Складно відшукати місця, де можна полазити. Все або відвідано, або залочено, або знищено, або добре охороняється. Довго думав куди податися. І ось, переглядаючи один телеканал, почув в новинах про закинутий велотрек. Вирішив піти подивитися. Можливо київський велостадіон не найцікавіше місце для сталкера, але, як казала Вєрка Сердючка: «На безрыбье и Кинг-Конг — Алсу».


1. По карті і фотографіям в інтернеті спочатку не вразило, але на на перевірку велотрек — цікава заброшка.

 Добре, що пощастило з погодою. Зі снігом було б стрьомно ходити по похилій велодоріжці, та й основні об'єкти тут — споруди, а не будинки. Зимовий пейзаж був би нецікавим.
 Отже, у грудні минулого року, по дорозі на новорічну ярмарку і на запалення новорічної ялинки у парку ім. Т.Шевченко вирішив заглянути разом із samogonnoeozero. І не пожалкував — місце дійсно неординарне (не так багато закинутих спортивних споруд, на яких є що дивитись) і атмосферне. А ще спробував познімати панорами. І "спалилися".

  Велотрек має свою історію. Спочатку, в 1899 році на нинішньому бульварі Шевченка збудували велотрек. Перше змагання було організоване Київським товариством велосипедистів. А от що було далі з тим — невідомо. Скоріш за все, забудували.

 Другий велостадіон, що розташувався на розі вулиць Чапаєва на Богдана Хмельницького, з'явився завдяки пересічному киянину, Івану Біленко. В 1912 році він звернувся до міської влади: «Честь имею просить Губернское правление выдать мне разрешение на постройку велосипедного трека и при нем деревянного павильона в усадьбе № 58 по Фундуклеевской улице». І вже в 1913 році був побудований велотрек з трибунами на 2 000 чоловік. При споруді був організований прокат велосипедів, ремонт велосипедів та мотоциклів. І навіть літній театр.
  А потім були ремонти. Так, у 1939 трибуни залишили лише на східній стороні. В 80-х бетонне покриття велодоріжки замінили дерев'яним. В 1991му покриття змінили на бетонне. В 1998 році велотрек визнали пам'яткою історії та архітектури. Але вже у 2007 році Міністерство Культури України позбавило його статусу пам'ятки. І от у 2009му частину велотреку знесли під час будівництва житлового комплексу «Консоль-сіті». Багатоповерхівха розташувалась якраз впритул до стадіону, і для будівництва частину велодоріжки знищили. До речі, будинок досі не прийняли в експлуатацію, так як його будували незаконно.
  Так би все і було, але в листопаді 2014 року господарьский суд Києва повернув велотрек у міську власність. Але стан його не дуже: знесена частина велодоріжки, площа перед треком віддана під автостоянку.


2. Крізь сквер ім. Гончара вхід до стадіону легко не помітити.


3. Опора під стовп освітлення.
До речі, а що могло бути на вході? Щось схоже на таксофон?


4. Велодоріжка. Цікаво, що під нахилом.


5. Фоткати особливо нічого. Хіба що під різними ракурсами.


6. Велотрек, хоч і невеликий, але цілком в кадр не влазить.


7. А ось і той самий житловий коплекс.


8. Південна частина велодоріжки знищена.


9. Видно, що збиралися далі ламати.


10. Всередині кільця велодоріжки знаходиться майданчик.


11. Сходи до центрального майданчику.


12. На майданчик поскидали плити, що розібрали під час будівництва багатоповерхівки.


13. Бетонні плити з іншого ракурсу.
До речі, уважні читачі помітять державний прапор на будинку, що поряд з стадіоном.


14. Хмарочос побудували впритул до стадіону. Мабуть для того, щоб велосипедисти вилітали з траси у вікна мешканців та магазинів.


15. Суфлерська будка? Якийсь навіс. Схоже на підсобку. Нібито і двері є. Щось мені підсказує, що вона пов'язана з будівлею біля трибун.
Можна було б пошатати, але ж закидано сміттям.


16. По прикольним коротким східцям з розпиленими перилами було "весело" підніматись.


17. Будівля дирекції велотреку з глядацькими трибунами, роздягальнями. І, ймовірно, з коментаторською рубкою.


18. Фоткати особливо нема чого. Тому знімаю з різних ракурсів. І думаю, що було б добре потрапити всередину.


19. Доріжка велотреку. Спеціально зроблена похиленою (42° на повороті і 12,5° на прямій) для зручності спортстсменів. Мабуть так легше розвивати високі швидкості. Але от пішки йти по такій доріжці, та ще по танучому льоду, не зовсім прикольно.


20. Ну от ми вже біля будівлі велостадіону.


21. Лавка.


22. Сходи до глядацьких трибун, які знаходяться на другому поверсі.


23. Спробували посмикати двері. Відчинились. Це проміжок між дверима.


24. Сфоткав малюнок на стіні і побачив лавку сторожки.
Дивно, що ніхто не зреагував. Але проходити далі, в другий ряд дверей, не ризикнули.


25. З вулиці теж є художества. Наприклад вітражі.


26. З боків будинку купи сміття. Не дуже хотілось по ньому іти, але пересилив себе.


27. Глядацькі трибуни.


28. Снікерс. Ти — не ти, коли голодний не лазиш по абандонам.


29. Вид на стадіон з другого поверху.


30. Як ми не намагалися не шуміти, але все одно під час ходіння по трибунам залізні лавки гуркотіли.
Вийшла вахтерша. Спитала, що тут робимо. Чи не наркомани, або алкаші? Звичайно що ні! Відповів, що по теліку показували сюжет про велотрек, от і вирішили подивитися. Мабуть вона прийняла нас за закохану парочку:) (Ну а що? Частенько абандони використовують для романтичних прогулянок). Не став її переконувати в іншому. Хтозна, яка могла б бути реакція якщо сказали, що сталкери.
В принципі, можна було б напроситися на екскурсію. Але я чогось посоромився. Можливо дарма не запитав?


31. Драбина на дах. Якось не вселяє довіру дірки зверху.

Бонус! Для того, щоб передати об'єм спорткомплексу вирішив проекспериментувати з панорамної зйомки. На подив знайшов у своєму фотику такий режим. Натискаєш на затвор і ведеш по горизонту. А фотокамера сама зклеює неперервний кадр. Можливо не зовсім гарно вийшло. Але для першої спроби, під щас дощу та з рук, непогано.


32. Перша спроба. Краплі дощу потрапили в обєктив і вийшло не дуже.


33. До речі, камера сама вимикається. Мабуть розмір панорами залежить від часу зйомки.


34. З іншого ракурсу.

 Ну от в принципі й усе. Жаль, що не потрапили всередину будівлі. Сподівався знайти фотки в інтернеті. Але марно. Та все одно, вилазка вдалася.
На прогулянку по велотреку витратили всього 30 хвилин. Але й абандон не дуже великий.

P.S.: У розмови про ремонт велотреку не вірю. В бюджеті навряд чи знайдуться кошти на відбудову. Так що ще довго буде стояти в такому вигляді.
P.P.S.: Чи продовжувати й далі писати українською? Мені сподобалось.


Схожі записи:
Заброшенное тепличное хозяйство