Трохи про все і не тільки

Це вже сьома поїздка у Бровари. І не по справах. Та це й не дивно, бо Бровари цікаві з багатьох аспектів: урбаністичного, транспортного, туристичного і сталкерського. Хоча ще донедавна це 90-тисячне місто-супутник столиці було для мене загадкою.


1. Бровари все більше нагадують мегаполіс.

Цього разу приїхав заради заброшок. Але, передбачаючи можливий фейл, вирішив пофотографувати і саме місто, навіть незважаючи на те, що вже робив звіт про Бровари (причому у двох частинах). Все-таки, воно розвивається, забудовується. Та й в різні пори року виглядає по-різному.
( Читати далі (+36 фото)... )

А ви знаєте, що в Броварах був аеропорт? Діяв він у 1930-х роках. Під час Другої світової війни він задіювався як військовий аеродром, тому потрапив під бомбардування. В 1941му був зруйнований і відтоді припинив своє існування, а територію аеропорту почали використовувати під військові об'єкти. Інформації про військові частини, які там базувались, в інтернеті нема. Та начебто там були стрілецький навчальний центр, полк зв'язку, інженерний і ракетний полки, частина ППО. І всі вони були об'єднані у військове містечко N201 (ледве нагуглив). А от рік розформування військових частин дізнатися не вдалося. По спостереженням на місцевості припускаю, що закинули у середині 1990х. До нашого часу тільки в/ч протиповітряної оборони залишилась діючою. Стрілецький полігон з 1999го викупили орендатори. А на решті території, судячи з Вікімапії, лишались закинуті будівлі. Але невідомо в якому вони стані і наскільки доступні. Можливо вони вже викуплені і відремонтовані?


1. Військове містечко біля колишнього аеропорту в Броварах.

Цього забросу в планах не було, оскільки вважав, що там вже все розвалили або передали в оренду. Але samogonnoeozero розвідала, що від військової частини ще залишилось чимало закинутих будівель, в які можливо пролізти. Зрозуміло, що будівлі розграбовані. Однак заброс небаянний — про закинуте військове містечко аеропорту знають лише місцеві. Тож поки в дослідженнях КиУРу перерва, вирішив з'їздити.

На перевірку виявилось, що КПП — тепер магазин. Офіцерська казарма стала притулком для біженців. Три інші будівлі переобладнали під офіси або житло. Дві будівлі зі слідами використання. Лише декілька будівель і гаражів повністю закинуті. Тому назвати це повноцінною заброшкою не можу. Так — залишки закинутого військового містечка. Хоча місце доволі атмосферне.
( Читати далі (+66 фото)... )

   Якщо довго сидіти вдома, то рано чи пізно захочеться кудись дременути. Тому, коли samogonnoeozero запропонувала вилазку по Броварським абандонам, погодився одразу. Справа в тому, що минулі рази я приїздив у Бровари заради маршруток і огляду міста, а от до заброшок не дістався. А у місті є баянний закинутий недобудований цех заводу алюмінієвих конструкцій. Який хоч і нудний, проте відносно безпалєвний і чималенького розміру. До того ж, окрім баянного недобудованого цеху намічався новий об'єкт і можна було зекономити на маршрутці. І надодачу потрібні були нові білетики на комунальний громадський транспорт для колекції. Одначе не все так сталося, як гадалося.

   Як завжди, перед поїздкою вдома зіпсували настрій. Трохи горло розболілось, тому батьки вмовили вдягнувся тепліше. Вплугенився в високі чоботи (бо очікував, що обєкт — знатна помийка і хто зна, що там може бути під ногами). Мати ще шапку пропонувала. Добре, що не взяв, бо й так впарився. Поки доїхав до Броварів встиг перегрітися. Якось не розрахував, що на вулиці буде «майже весна» і +15°. Друга «радість» — приміські маршрутки. За підвроку вартість проїзду виросла на 1 гривню (причому тепер неважливо — до околиці Києва їдеш, чи до кінцевої. Ціна однакова). Причому маршрутки як черепахи, ледве плентались. Потім довелося трохи пішки пройтися. Дивом встиг на шаровозку перед відправленням. Захекався, зате хоч трохи зекономив на проїзді. Потім пішкобусом у Броварах — з центру до промзони. Тому коли дістався до цієї недобудови, був стомлений. Та й нічого особливого від недобудови не очікував — після закинутих об'єктів на недобудови (тим паче, баянні) дивишся зверхньо. Сподівався, що абандон виявиться звичайною помийкою. Можливо тому заброшка мне не вразила. Єдине бажання — відфоткати все пошвидше і додому.

   Нафоткав мало. Спочатку через те, що заброшка виявилась нецікавою (як написав вище, після відвідання закинутих об'єктів інтерес до недобудов згас. А може просто зажрався?!). Хоча на недобудованому заводі побував вперше, під час прогулянки не залишало відчуття, що схожі пейзажі я вже десь бачив. Тому складно було вибрати цікаві кадри для зйомки.
Ну а потім не знімав, щоб не шуміти затвором фотокамери, бо почули охоронця. До того ж, частина фоток виявилась невдалою. Було важко знімати.

  Лише готуючи пост до публікації і редагуючи фотки, зрозумів, що об'єкт не такий вже поганий і нудний. Просто я був не в настрої.


1. Недобудований цех Київського заводу алюмінієвих будівельних конструкцій.

  Про історію місця відомого небагато. В 1979 році збудували першу чергу Броварського заводу алюмінієвих будівельних конструкцій. В 1999му завод став комунальною власністю Київської міської адміністрації і назву змінили на «Київскький завод алюмінієвих будівельних конструкцій». В середині 1980х підприємство нарощувало оберти і тому було вирішено розширювати виробничі цехи. За межею території заводу почали будувати новий цех, але так і не ввели його в експлуатацію. Ймовірно, у 90-ті будівництво закинули.
  В наші дні цех — улюблене місце змагань страйкболістів. Для ігор вони завчасно домовляються з охороною, яка хоч і незначна, але все-таки є.

  Дивно, що в інтернеті не знайшов звітів з цього об'єкту. Мабуть, недобудови не дуже цікавлять сталкерів:) Або сталкери недолюблюють страйболістів:)
( Читати далі (+54 фото)... )

  В Бровары я ездил аж 3 раза: зимой в 2006(?), осенью 2007 и весной 2012. Этот город мне сразу понравился. Да вот только с фотками не сложилось. Первые две поездки просто покатался. Лишь в апреле 2012 немного пофотографировал местные маршрутки. А достопримечательности вовсе не снимал (это объясняется тем, что в то время я не был фотоблогером). Поэтому четвёртая поездка осуществилась ради запечатления городских пейзажей. На работе как раз выдался выходной и гипс сняли.


1. Парк Победы. Вид с тыльной стороны:)

   Вопреки традиции, свой рассказ начну не с достопримечательностей и городских зарисовок, а с прогулки по парку. Тем более раньше я его обходил вниманием. А зря — парк большой и интересный.
( Читать дальше (+52 фото)... )