Трохи про все і не тільки

Під час перенесення фоток з одного хостингу на інший найменше хочеться думати про створення нових звітів. Крім того, ніхто не скасовував роботу, на виконання якої теж потрібен час. Але не хочеться робити календарні перерви в блогах. Тому пообіцяв продовжувати публікувати фотозвіти, хоч і з довшим інтервалом. Якби ж ще було що показувати, окрім дегустацій...

Втім, згадав, що є рубрика "Замальовки воєнного часу", яка ілюструє сьогодення. Тож вирішив звернутись до неї. Навіть попри те, що атрибутів війни, на відміну від першого року вторгнення, на щастя, не видно.


1. У четвертій частині замальовок воєнного часу показую, що відбувається у місті та у моєму житті. Зокрема, нове будівництво у центрі Боярки, походи за посилками і встановлення поштоматів, моє пузо, а також прогулянку по чигирям (а куди ж іще ходити?).

Можливо, це не надто цікаво. Але, вже що є... Цікаве і приємне залишилось в минулому.
( Читати більше (+41 фото)... )

Користуючись перебуванням у Києві, прогулявся по інноваційному парку "Unit City". Це цікаве, як на мене, бізнес містечко європейського стилю, розташоване на території колишнього мотоциклетного заводу. За виглядом нагадує нові закордонні ділові центри. Однак, що у ньому інноваційного, мені незрозуміло. Бо по-суті, це величезний бізнес центр з офісами різних компаній, коворкінгом, конференц-залами, з житлом на додачу. Честно, сумніваюсь, що там виробляють щось матеріальне. Втім, це не заважає вважати його ще й привабливим туристичним об'єктом.

Власне, комплекс давно був у переліку місць, які бажав відвідати. Але не настільки, щоб їхати спеціально. І тут допоміг випадок: воно зовсім поруч із обласною лікарнею, де я лежав на стаціонарі — туди йти якихось 10 хвилин.


1. Інноваційний парк "Unit city" був відкритий в 2017 році. Він розміщений на площі 25 га. Має декілька корпусів і розвинену інфраструктуру, в якій знайшось місце для амфітеатру, ігрового майданчика, кафешок, озеленення. Одним словом, є на що подивитись. А сама прогулянка розвіяла нудні лікарняні будні.
( Читати більше (+53 фото)... )

Серпень, вересень і початок жовтня були логічним продовженням медичних обстежень і відвідуванням лікарів, про які я писав у третій частині замальовок воєнного часу. Це були візити до місцевої поліклініки та поїздки у столицю, до обласної лікарні. В принципі, ніц нового, але в деяких поїздках у Київ вдалось пофотографувати дорогу і столичну Лук'янівку. Зокрема, парк ім. Котляревського, яким до цього прогулювався лише один раз. І то, це було давно. Ну а ще ці місяці я б назвав суматохою, оскільки потрапити на прийом до лікарів не так то й просто. Саме тому цей фотозвіт має подвійну назву "Поїздки у Київ або Суматоха".

Як ви вже зрозуміли, показ Києва поєднаю з описом біганини по поліклінікам.


1. Парк ім. Котляревського цікавий, передусім, своїми фонтанами. А ще у ньому є паркові металеві скульптури, пам'ятник письменнику Івану Котляревському (на честь якого і названо парк) і красива будівля ХХ ст. — особняк. Тому було що подивитись і вам показати.
( Читати більше (+43 фото)... )

Боярські стави я вже давно "забоянив" у своєму блозі, адже показував їх за найменшої нагоди. Але оскільки в старій частині міста не був більше двох років (від початку повномасштабного вторгнення), вирішив показати місцеві водойми ще раз. Тільки цього разу цілеспрямовано. Тим паче, пройшовся по новозбудованій набережній, до якої ніяк не доходив раніше. Правда, першопочаткові наміри включали походеньки до дальніх ставків біля витоків Притварки. Однак спекотна літня погода та повітряні тривоги цьому не сприяли. Тому залишив задуми оглянути інші ставки на "потім". А сьогодні ще раз покажу знайомі мені (і читачам) ставки — Човновий, Церковний, Шкільний і Лісовий. Звісно, поглянемо й на деякі оточуючі цікавинки.

Ці водойми є ставами, а не озерами. Це означає, що вони були створені штучно — у 1870 році.


1. "Родзинкою" фоторепортажу є нова (чи точніше — реконструйована) набережна, яку помітив під час пандемії ковіду. Однак чомусь на той берег не доходив. Хоча йти туди з десяток метрів. Крім того, ставки будуть не у географічній послідовності, а в тому порядку, яким був прогулянковий маршрут.

Ще варто додати, що мою вилазку супроводжувала спека +35°C і повітряна тривога, викликана злітом МіГу.
( Читати більше (+50 фото)... )

Оскільки попередній, 40-й День народження, що відбувся минулого року, не святкував, вирішив проілюструвати хоча б 41-у Днюху. Нехай і з запізненням. Нехай так-сяк (бо вийшло не так, як планував). Але треба, адже як не як — солідний вік. Та й дегустації хотілося розбавити іншою темою. Правда, про їжу теж буде, бо нині це чи не єдине задоволення...

Отож, досягнення такого вікового рубежу відбулось зовсім не святково... Хоча й попередні Дні народження були не так, щоб "Вау!". Однак цього разу не було ні подарунків (подарували гроші, але від батьківських відмовився), мама не привітала, святкового столу не було, собі теж нічого не подарував (попри те, що була крутезна ідея). А пізніше доремонтовував зуби та роботи багато накидали — так що теж було не до гулянки. Втім, щоб якось себе розважити, дещо все ж організував. Наприклад, побалував себе тортиком і алкоголем.


1. Оскільки святкування, як такого, не було, покажу "житіє моє" та чим себе розважав під час і після Дня народження. Заодно розбавлю роздумами про входження до клубу 40+.

До речі, прикольно, що пост про 41-й День народження виявився 441 фотозвітом. А саундтрек чудово підходить під настрій — "очікуючі на найкращі дні".
( Читати більше (+35 фото)... )

Цими днями придбав ноутбук. Кажуть, що такими речами не хизуються, але для мене це знакова подія. До того ж, перший досвід експлуатації (до цього лише один раз користувався ноутом в гостях), перше знайомство з новою Windows 11. Офіційною! Та й тег "комп" в блозі давно присутній. Так що покажу і розповім про обновку. Тим паче, й писати більше нема про що.

Отож, що таке ноутбук? По-суті, це міні-комп'ютер. Здається, навіть процесор такого ж рівня, як і на комп'ютері. Хоча, ні — насправді, ноутбук потужніший і оперативки більше. Але... менше роз'ємів, інтернет лише через wi-fi (бездротовий), менший монітор, менше клавіш, місця для дисководу немає, маніпулятор — тачскрін. Плюс — можливість автономної роботи. Тому незвично юзати. Проте цікаво.


1. Мій перший ноутбук. Що показувати? Розпакування, налаштування, особливості такої комп'ютерної техніки.

Ну і, напевно, потрібно написати навіщо я його купив. Насамперед, для того, щоб можна було працювати при вимкненнях електрики. А ще для мобільності (якщо доведеться кудись переїжджати або подорожувати, чи у разі призову на військову службу на канцелярську посаду (краще мати власний ноут, бо на казенний навряд чи можна сподіватись)).
( Читати більше (+38 фото)... )

Для фотоблогера зараз найменш сприятливий час, оскільки існує багато обмежень щодо зйомок. Втім, закидувати улюблену справу теж не хотілося. Тому, як тільки з'явилась цікава тема для публікації, вирішив перебороти лінь і назбирати матеріал. Хоча мама відмовляла від поїздки, а зайнятість і погода відкладали задумку в дальню шухляду. Але я все-таки вибрався за новим контентом! Для цього вперше після 2-х річної перерви з'їздив у Київ(!).

А поїхав на виставку знищеної російської військової техніки, яка триває вже більше місяця. По-перше, це на злободенну тематику. По-друге, причина відвідати столицю. По-третє, спалена ворожа бронетехніка цілком підпадає під критерій закинутки, оскільки вона зруйнована. Тому фактично цю виставку можна вважати легальним оглядом закинутої техніки (що само по собі трапляється рідко). На фоні відсутності вилазок такий захід — як знахідка.


1. Виставка потрощеної військової бронетехніки — чим не сталк?

Так, я не дуже жалую закинуту (списану) техніку. Але тим цікавіше. Тим паче, залізяччя було більше, ніж очікував. І знімав все це на смартфон.
( Читати далі (+55 фото + відео)... )

Вкотре доводиться розпочинати новий рік лайвом, а не сталкерським звітом. Хоча, по-правді сказати, в перших числах 2022-го все-таки полазив по руїнам. Але то таке, не варте особливої уваги. Інша річ — буденні будні. Хочеш, не хочеш — без пригод не обходиться. Так, у перші два місяці трапилось аварійне вимкнення електропостачання — майже 3 доби сиділи без електрики. Потім виводили бліх з кицьки. А ще — чергова хвиля ковідла, вітряна погода, домашній хліб. Ну і ймовірна загроза вторгнення лаптєстана.


1. Все, що трапилось на початку цього року з категорії "є що розказати, та нема що показати", тому вийшло не дуже фотогенічно. Такі собі, карантинні тривожні будні.
( Читати далі (+30 фото +відео)... )

Ювілейний, 400-й фотозвіт хотілося б написати про заброшки, однак епідемічна обстановка і карантинні обмеження не дозволяють подорожувати і, відповідно, досліджувати нові об'єкти (хоча ідей, де можна полазити, з'явилось багато). Тож залишаються або місцеві "баяни", або прогулянка по лісу. А оскільки нещодавно вже здійснював ревізію місцевих заброшок, вирішив пройтися по лісу. Так, це банально і не дуже цікаво. Та й прогулювався навесні. Тому навіть зарікався не продовжувати цикл фоторепортажів і прогулянок про місцевий ліс. Але традиція — є традиція. Тим паче, є приводи для чергової прогуляночки. Ну, хоча б початок нового життєвого періоду — без подружки і без поїздок.


1. Пройшовся звичним, але видозміненим маршрутом — від школи №2 до джерела і Йосипівського ставка (зайшов з іншого боку, вздовж річки Притварка). У цьому фоторепортажі будуть школа, краєзнавчий музей, осінні замальовки, джерело, струмок (річка) Притварка, містки, болото і ставок.

В чергову прогулянку вибрався без фотокамери. Знімав і фільмував усе на новий смартфон. Здається, почав розуміти тих, хто не заморочується з фотіком і задовольняється мобілографією.
При цьому, все одно знімки вийшли важкими, тому довелося їх перетискати. А 25-ти хвилинне відео взагалі заважило майже на 8ГБ.
( Читати далі (+40 фото + відео)... )

Поступово оговтуюсь після втрати подружки і повертаюсь до "звичного" карантинного ритму. Хоча впоратись із суровою реальністю самотужки не вдалося, оскільки важко змиритись з тим, що вже нема напарниці — все-таки, майже половина вилазок на закинуті об'єкти, від листопада 2013-го до березня 2020-го року, були разом з Мері. А ще ж були туристичні поїздки і численні прогулянки по Києву. Правда, спільних зустрічей в останні роки було не дуже багато, якщо порівнювати з першим роком дружби: в 2017-му — 7, в 2018-му — 10, в 2019-му — 7 і на початку 2020-го року, до карантину, були 2 спільні вилазки — однак вони були яскраві, з пригодами. Звичайно, поки триває пандемія ковіду, ні про які спільні вилазки не могло бути й мови. Так хоча б зідзвонювались. А тепер навіть не зможу поговорити з нею:( Але потрібно далі жити і радіти життю. Ось тільки це дуже тяжко, бо мучать асоціації — якщо не напряму пов'язані з місцями, де були разом (в тому числі, й у Боярці), то нагадують про роки спільної дружби. Надодачу погіршує стан те, що за цей рік взагалі ніде не бував.


1. Більше року нікуди не виїздив з Боярки.

Консультації психолога і поринання в роботу, паралельно з переглядом Ютубу (ось де знадобились підписки) допомогли пережити біль втрати. Але також треба було кудись поїхати. Бажано, в нерозвідані місця, з якими немає спогадів, щоб з'явились нові враження. Та поки ладнав психологічні питання і розгрібав роботу, розпочалась чергова хвиля ковіду (через це може не вийти попрощатись із подружкою). Тож не вдалося нікуди поїхати.

Традиційні прогулянки по лісу набридли. По місту гуляти ніде, бо всі закутки облазив. Що робити? Вирішив сходити пішки до залізничної платформи "Малютянка". Це також знайомі місця, але хоча б не настільки заїжджені.

Цей звіт вирішив відзняти на новий смартфон.
( Читати далі (+35 фото)... )