Трохи про все і не тільки

За ті дні, що залишились в 2018му, навряд чи відбудеться щось цікаве або суттєве, тому можна підбивати підсумки. Тим паче, огляд кращих фотозвітів робити не буду. По-перше, фотооглядів в цьому році було не так вже й багато, тому вибір маленький і всі звіти гарні. По-друге, з фотохостингами й так вистачало мороки (про це напишу далі), щоб ще додатково постити картинки. А от про події року напишу.

- Закриття фотохостингу Яндекса змусило переписати і впорядкувати фотоархів, частково залити на Флікр. Але потім і він зіпсувався. Тому довелося шукати інший хостинг і по-новій редагувати дописи. Добре, що нове місце краще. Однак бажання щось публікувати поменшало.
За 2018й зробив 38 фотозвітів. Що на 1 більше, ніж в 2017му.

- В плані подорожей і прогулянок рік був цікавим. Вилазок було багато. Хоча хотілося більшого.
Здійснив давні бажання — відвідати парк «Київська Русь» (подарував собі на День народження), побувати на військово-історичній реконструкції в Пирогові, поглянути на виставку сільськогосподарської техніки, з'їздити на насосну станцію в Халеп'я, полазити по підземеллям ДОТу 179, дійти до недобудованого заводу на Троєщині, подивитись репетицію параду військової техніки, пройтися по парку Муромець. При цьому повертався в місця, де бував раніше. Тому іноді було відчуття дежавю.

- Обзавівся новим компом. Тільки не купив, а зібрали.

- Погода в 2018му була аномальною. Ні, засилля спеки не було. А от зима затрималась аж до квітня, і розпочалася в середині листопада. Виходить, зима тривала 4 з половиною місяці! І навіть влітку було холодно. Дощі заливали рясно. Так де пресловуте глобальне потепління?!

- В фінансовому плані і по зайнятості з'явилась хоч якась стабільність. В повній мірі взявся за роботу на дому (фріланс). Сподобалось більше, ніж робота в офісі. Хоч і не вистачає реального спілкування.

- Активно шукав друзів. Як не дивно, завести нові знайомства можливо. Інша річ — наскільки відносини будуть тривалі. Бо однодумців мало. Особливо, коли специфічні погляди на життя та інтереси.

- В сім'ї поповнення — родина брата обзавелася дитиною. Так що в мене тепер є племінник. А мама і батько стали бабусею і дідусем за статусом, а не тільки за віком.

- Вибрав сімейного лікаря. Хоча знайомий профільний лікар кращий, ніж незнайома лікарка-терапевт. Медреформа — профанація. Ні щеплень, ні нормальних консультацій не дочекаєшся. Ще більше спонукають до самолікування.

- Закрили аналогове телебачення. Закінчилась традиція слухати серіали і програми по радіо. Тепер треба або дивитись по тєліку, або дивитись на Youtube.

- Пригод було багато: переплутали електричку та ледве не заїхали далеко; ледве не запізнився на електричку і не зірвав вилазку; вперше проїхався в Київ на таксі.

- Сподобалося робити мікси танцювальної музики (похвалитися тут, чи ні?). Хоча раніше не розумів музичний "нон-стоп".

Були і інші знакові події. Наприклад, запуск розвозки до супермаркету.
А в цілому, 2018 — цікавий, хоч і складний, рік.

2017й рік багато чим нагадував 2015й. Так само було мало фотопрогулянок і поїздок. Так само був свідком пожежі. Так само рік був нервовим. Так само сімейні сварки майже щотижня і погане здоров'я у мами. Ну і в мене було чимало неприємнощів. Стільки, як у цьому році, до мене ніхто не до%обувався. В попередні роки бидлота приставала рідше. Ще й хтось поцілив в голову (чи каштаном, чи камінцем).

І то б нічого, якби в реалі рік видався проблемним — віртуальне життя також було проблемним. Порадував фотохостинг на Яндексі, загубив фотку. А потім в країні заборонили найпопулярніші російські соцмережі. Разом із російським фотохостингом. І надодачу блог-платформа LiveJournal перейшла під російську юрисдикцію. Все це не сприяло віртуальному життю. Довелося заводити новий фотохостинг і новий блог. Ну а деякі блогери взагалі закинули ЖЖ. Думав і я піти з ЖЖ — але стільки в нього вклав, що шкода залишати. Тим паче, що і Dreamwidth не ідеальний. Обидві платформи рівноцінні, у кожної є свої переваги і недоліки.

Коментують тепер менше. Однак рейтинг в ЖЖ найвищий за час ведення блогу — 5100.

Під кінець року ще й комп почав гальмувати.

З працевлаштуванням також не пощастило. Хоча було чимало спроб. Але або мене не влаштовувала робота, або роботодавцям не сподобався. Так що поки залишаюсь безробітним.

Друзі теж порозбігались. Причому навіть найкращі, яким довіряв. Один робив капості. Другий просто не виходив на зв'язок. Подружка чогось «морозиться». Втішає лише те, що не один я такий, без друзів. Спробував знайти нових, однак їх теж не дуже зацікавив. Вже й не знаю, чи треба взагалі заводити нові знайомства?
Зате зрозумів, що навіть на друзів не можна покладатися.

2017го дісталося і речам: забрудним толстовку (добре, потім відіпралася), зламав антену на радіоприймачі, з яким були пов'язані спогади про коте Рижика. А так, часто відчував ностальгію, сум за минулим.

Ще й зрадив своїй зачісці. Два рази коротко підстригався. Перший раз тому що псіханув, а вдруге попросили на роботі.

Серед позитиву 2017 року — відсутність звичної осінньої депресії. І багато вилазок на заброшки. А також поїздка в іншу область. Сходив на екскурсію по макету шахти на «Експоцентрі». Полазив по колишнім державним резиденціям в Києві. Вперше побував на музичному концерті популярних виконавців і побачив столицю під час проведення «Євробачення-2017». І нарешті побував на Дні Незалежності України. Правда, парад толком і не побачив.

А ще почав робити зарядку (правда, з грудня перестав). І намагався зменшити споживання цукру.

Ну і ще про інші події в календарному плані.
( Календар подій... )

Вже в який раз збирався не переривати стрічку фотозвітів «литдибром», але нещодавня новина просто ошелешила мільони українських юзерів, в тому числі і мене. Тому не можу лишитися осторонь цієї події, бо вона зачепила й мене, оскільки використовую Яндекс.Фотки, Яндекс.Карти і Яндекс.Музику.

Коротко по темі: 15 травня президент України Петро Порошенко підписав указ про обмеження доступу до російських сайтів, програмного забезпечення і телеканалів. Якщо заборону телеканалів можна обійти використанням супутникових «тарілок», то блокування сайтів і заборона використання російських програм створила величезні незручності. Під заборону потрапили сайти «вКонтакте», «Одноклассники», Mail.ru і Яндекс (з усіма додатками: Яндекс.Пошта, Яндекс.Диск і т.д.). З програм — антивіруси Касперського і бухгалтерська 1С.

Моє ставлення до заборони російських сайтів неоднозначне. З одного боку, справді не завадило би відгородити українських користувачів від російської пропаганди і українофобії. Але з другого боку, через заброну постраждають багато українців. Та й навіщо блокувати фотохостінг чи музичну бібліотеку? Інший аспект — відсутність рівнозначної альтернативи. Ну наприклад, альтернативи безкоштовного безлімітного і надійного фотохостину від Яндексу не знаю. «Відповіді» на i.ua слабкіші за «Ответы» Mail.ru (визнаю це при нелюбові до Мейл.сру). Українських популярних соцмереж, на противагу російським «вКонтакте» і «Одноклассники», нема. «Яндекс.Пробки» чим можна замінити? Звичайно, можна пошукати аналоги. Але рівноцінну заміну буде важко знайти. І головне, що українських аналогів нема!

Щодо програм, то антивірус Касперського достатьно популярний в країні. А 1С користується більшість вітчизняних бухгалтерів. Перехід на інші програми вимагатиме зусиль.

Ну і негарно використовувати російські методи. Це шлях до контролю громадської думки. Якщо є голова на плечах, то людина сама повинна фільтрувати інформацію і уникати небажаного спілкування.

P.S.: Мобільний оператор вже відключив доступ до «вКонтакте». У провайдера поки все працює. Хоча у коментарях пишуть, що в декого вже не показуються фотки з Яндекса.
Що буду робити? Якщо без «контактика», Мейл.сру і «Однокласників» можна обійтися, то за Яндекс дуже жаль. Будемо шукати обхідні шляхи. На смартфон вже поставив HotspotShield, а от що порадите для комп'ютера? Як я зрозумів, під Firefox немає плагінів?

P.P.S.: Дивно, як Порошенко до ЖЖ не дістався? Же ц тепер також російська соцмережа.

СХОЖІ ЗАПИСИ:
Блоги на Яндексе закрываются:(
Наклацав:)
Livejournal переїхав до Росії
Гудбай, LiveJournal

2016 рік підходить до завершення. Тому можна підвести підсумки. 2016й, на відміну від 2015го, не був швидкоплинним. Час йшов довго. Багато відбулося подій і пригод. Щорічні тенденції — як то проблеми з компом і інтернетом чи дні, коли почував себе погано, продовжились. Але було й багато нового: відкрив для себе підземелля (хоча до підземних річок не дістався), напросився на екскурсію в державну установу, обійшов нерозвідані куточки навколо свого міста, з'їздив у Славутич, нарешті прогулявся по Українці, вперше побачив Москвич-433 і ІЖ-412 (в кузові Москвича 408), облазив місцеві заброшки, облазив рекордну кількість заброшок, відвідав Госпітальне укріплення Київської фортеці, дослідив найбільші ДОТи Київського укріпрайону, подивився Биківнянські могили, сходив на виставку залізничного моделювання і обійшов найголовніші новорічні ялинки Києва. Зробив і рекорд: назнімав 529 фоток за один раз. З приємного — обзавівся новим телефоном. А ще зробив те, що давно відкладав. Хоча деякі плани залишились нездійсненними. Взагалом, то рік був цікавим, постдепрессивним, роком змін, відкриттів і ностальгії.

Цей рік відзначився змінами в оточенні. Дуже змінилося місто. Стільки всього набудували-нареконструювали. Хоча також частенько повертався в місця, де був колись раніше. Це викликало відчуття дежавю і ностальгії. Лише зміни і філософське відношення до навколишнього світу налаштовували на позитивний лад.

З поганого: здоров'я з часом не покращується. А навіть навпаки. Здоров'я батьків теж почало турбувати. Навіть у батька, який раніше ніколи не скаржився на самопочуття. Були і звичні для 2015 року сварки.

Кицька додала клопотів. Навіть думали її вигнати. Але після того, як зробили операцію, стала спокійнішою.

Погода видалася нестабільною і нехарактерною. Рік розпочався справжньою зимою. Але сніжна погода довго не протрималася. З кінця січна розпочалася відлига і зими як не було. Весна прийшла рано. Літо було нестабільним: то прохолодно-дощовим, то спекотно-посушливим. На щастя, грози були рідко. Початок осені був теплим, але потім раптово похолодало. Перший сніг випав 17 листопада. І з того часу періодично зима нагадувала про себе.

Радіоефір вразив збільшенням кількості українського музону. А запровадження квот змінило звичні формати радіостанцій. «Шансон» ще більше став попсовішим. Радіо ЄС змінило назву на «Країна FM» і стало повністю україномовним. Продовжилась міграція ді-джеїв. На радіо «ЕРА» перебрався Ганапольський. А «Громадське радіо» наприкінці весни закрили. Відновили роботу через декілька місяців, але в скороченому варіанті (1 година замість 2), і під іншою назвою — «Громадська хвиля». А під кінець року аудіокниги, окрім радіо «Київ» з'явилися в ефірі ще двох радіостанцій.

З книг можу відзначити Сергія Лойка «Аеропорт» про захисників Донецького аеропорту, і Сергія Кузнєцова «Бабин яр» про знищення євреїв у Бабиному яру і про німецьку окупацію Києва. Цікаві книжки. Щоправда, я їх не читав, а слухав у форматі аудіокниги на радіо. Такий формат став популярним, особливо нка радіо.

З фільмів перелічувати довго. Якихось нових прем'єр не дивився — антипіратські заходи ускладнили пошук фільмів, та й дивитися в російській озвучці не хотілося.

Музон:
(Арсен Мірзоян - Паперовий сніг, Бумбокс - Люди, Ірина Федишин - Чужі уста, Navi - Такі молоді, O.Torvald - #Нашілюдивсюди, Антитіла - Люди як кораблі, Lama - Не кажу: "Прощай!", Степан Вулкан - Matiz, Злата Огневич - За літом, за весною, SunSay - Відчувай, Океан Ельзи - Не йди, Океан Ельзи - Осінь.

Макс Барских - Туманы, LOBODA - Твои глаза, Время и Стекло - Навернопотомучто, Потап и Настя - Умамы, Анжелика Агурбаш & Арамэ - Было и прошло, Мята - Ничего, привыкнем, Валерий Меладзе - Любовь и млечный путь, Ани Лорак — Удержи моё сердце, Ленинград — Экспонат.

Stage Rockers - I'm Waiting, Jamala - 1944, Imany - Don't Be So Shy (DJ Filatov & DJ Карась remix), The Avener & Kadebostany - Castle In The Snow, The Avener & Ane Brun - To Let Myself Go, Kadebostany - Teddy Bear (Astero radio remix), Burak Yeter feat. Danelle Sandoval - Tuesday, Carla's Dreams - Sub Pilea Mea (#eroina) (Midi Culture remix). Дофіга реміксів, чи не так?)

Події, які вразили цього року: націоналізація «ПриватБанку», закриття випуску смартфонів Microsoft'ом, зміна назви АвтоЗАЗу, накриття укриттям 4го енергоблоку на ЧАЕС, обрання Трампа президентом США, переїзд ЖЖ до Росії, електронні декларації політиків, визволення Н. Савченко, війна у Сирії.

Підсумки 2015го
Підсумки 2014го
Підсумки 2013го
Підсумки 2012го

  Осінь — сумна пора. Минув рік, навіть більше року, як з нами нема Рижика. Це вже друга осінь без найкращого коте. Мабуть вірно кажуть: «Час лікує рани» — спогади приходять рідше і рідше. Хоча півроку, як Рижик залишив нас, згадував майже щодня. І якщо раніше все нагадувало про коте, то потім домашня обстановка змінилась. Причому кардинально: дома про нашого улюбленця тепер нагадують хіба шо його речі. Та ще й завели кішку, яка поведінкою мало нагадує попереднього улюбленця. Тому згадки про коте виникають лише як прогулююсь «баянними» місцями, або коли приїжджаю чи згадую про дачу. Також на спогади впливає нашарування нових спогадів і вражень. Дійшло до того, що дивишся на фотографії кота  — і не віриш, що це було в моєму житті. Коли ж буває, що згадую про нього, то приходять не спогади, а здогадки про обставини, за яких він відійшов у інший світ. Не знаю чим це можна пояснити. Соромно, що так і не спромоглися поставити надгробок. Чи хоча б хрест. Все ж на кладовищах домашніх тварин ставлять надгробки і пам'ятники. Потрібно це чи ні — невідомо. Але допомагало б не забути про тих, кого нема. А у нас на таке нема грошей. Ну, нехай Рижик вибачає.
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
  А от за що не любив осінь і раніше — так це за застуди. Мабуть, не було ще такої осені, щоб не захворів. Для того щоб захворіти, необов'язково хлюпати по калюжам, перебувати у натовпі людей, або їсти чи пити холодне — достатньо щоб просто прийшла осінь. А особливо важко не захворіти, коли електроенергія і газ дорожчають. В хаті буває +20˚, а то й зовсім +18˚С. Зате тепер як у Європі — ходимо вдома закутані і в чоботях. Однак і то слабо допомагає. Тільки вилікуєшся — і знову застудився. Причому, що сидиш вдома, що ходиш на вулицю — все одно хворієш. Коли опалення працювало на повну, то все ж хворів рідше.

  Итоги уходящего, 2015 года, увы, неутешительные. Год был насыщенным, но вместе с тем скучным и грустным. Я думал, что 2014 был хреновым. Но оказалось что может быть хуже. Не заладилось всё с самого начала года. А в мае уже понял, что весь год будет скучным и с ссорами. Также были опасения, что год мог выдаться грустным, поскольку были проблемы с самочувствием у всех, и у кота тоже. К счастью, в отличие от 2013 и 2014го, руки-ноги целы. Однако потом нашёлся повод для грусти — во второй половине года нас покинул Рыжик. Это первое огорчение года. Второе огорчение — постоянные ссоры. Все разбежались по своим углам. Ну и третье огорчение — кризис. Попытки найти работу оказались тщетны. А инфляция составила 42%. Пришлось экономить на всём.

  Из хорошего: заглянул в местный краеведческий музей, наконец-то пофотографировал автобусы на Одесской трассе около Южного кладбища (заодно сэкономил на проезде), посетил выставку украинских товаров, выставку ретро-авто «OldCarFest-2», выставку стендового моделизма, Водно-информационный центр, исследовал неразведанные доселе уголки своего города, выставку военной техники. Вылазок было мало, но зато какие!

  А ещё в 2015м пришло понимание, что мир не всегда будет таким, каким он есть. И что всё в этом мире временно. Осознавать это тяжело. Раньше о таком старался не думать.

  В 2015м пришлось изменить привычный уклад жизни — был вынужден переселиться в другую комнату. Ну а тут в блоге поменял аватарку и изменил копирайт. Что ж, начался новый период жизни. А ещё завёл дневник в тетрадке. Буду писать мемуары:)

  Итак, основные события 2015го. Плохое:
(—) Ссоры. Они то и раньше были, но в уходящем году ругань стала хронической;
(—) Отсутствие дальних поездок. От многих вылазок и поездок пришлось отказаться;
(—) Ухудшение самочувствия и состояния здоровья. Как у меня, так и у родителей;
(—) Кот разбил вазу;
(—) В начале года заболел кот. Думал: «Всё!» Но «всё» оказалось через восемь месяцев;
(—) Умер наш кот — Рыжик. Учитывая его неожиданное исчезновение, поиски и потом — горькую правду, а также то, что 9 лет пробыл у нас — прощание было долгим и мучительным. Я думал, что он проживёт до 2016, но не сложилось;
(—) Пришлось изменить привычный уклад жизни. Перемены я не люблю. Но жить, как раньше не предоставлялось возможным по причине, описанной выше. И из-за бессонницы пришлось переселиться в другую комнату. Поменял привычный имидж — надоело быть патлатым. Также в блоге поменял аватарку и изменил привычный копириайт;
(—) Проблема с энергоснабжением достигла своего пика. Тока около недели не было. Городским властям таки пришлось обеспечить временное, но стабильное энергоснабжение;
(—) Частые поломки телика. Плюс — мелкие поломки по дому: ручка в шкафу, выключатель лампы;
(—) Информационная война. Пришлось перенаправить техподдержку с вражеских сайтов. А рашковата отучила от антиукраинских сайтов и украинофобских блогеров. Даже Руссас — и тот ударился в политоту. Печально, что прислужники руського мира оказались даже среди некоторых украинских сайтов. Ну а некоторым не понравилось, что активно комментирую блоги.  Пошутили так. Но я уже юмора не понимаю;
(—) Смерть Кузмы «Скрябіна» и радиоDJ Сергея Галибина;
(—) Сбили собачку;
(—) Сломался зуб. А потом целая эпопея с ремонтом;
(—) Аж 3 раза покусали осы. Ещё и кот незадолго до своей смерти прилично так куснул;
(—) Пожар на нефтебазе под Васильковом, который довелось наблюдать, и пожары на торфянниках;
(—) Руку порезал ножом. Первый раз чуть не проткнул, второй раз вовремя заметил. «Не брать в руки острое, а в голову дурного» одновременно в этом году не удалось;
(—) Проблемы с компом. Даже несколько;
(—) Снова стал слушать радио в наушниках;
(—) Кушал вермишель быстрого приготовления;
(—) Курильщики-соседи достали. С весны до поздней осени нельзя было ни открыть окно, не вывйти на балкон. Соседи «пыхтели» с раннего утра до ночи. В предыдущие годы меньше курили. Наверное, из-за кризиса больше нервничают;
(—) Завелись тараканы;
(—) Так и не нашёл работу.

   Хорошее:
(+) Доделали дачу;
(+) Первый урожай на даче: шелковица, орехи, груши, яблоки, кизил, ежевика, шпинат;
(+) Перейшов на українську мову. Хоча лише частково. Безчинство и ненависть рашистов и украинофобов вынуждают всё больше пользоваться государственным языком. Хотя получается с трудом. От привычек сложно отвыкать. Хорошо это или плохо? Как минимум, разговаривать на государственном — это правильно. Да и говорить на вражеском наречии нелогично;
(+) Неплохо так пофоткал автобусы/маршрутки. Продуктивнее, чем в 2014м. Хотя кое-что и прозевал;
(+) Интересные поездки и вылазки всё же были. Осуществил задуманное ранее, узнал много нового;
(+) Неплохие подарки на День рождения и праздники;
(+) Бросил пить крепкий алкоголь;
(+) Попробовал снимать видео;
(+) Попробовал ночную фотосъёмку.

  Были также события, которые сложно идентифицировать как негативные или позитивные. О них, а также о погоде, песнях года и многом другом дальше. Хотел ещё расписать события года, но не буду. Пусть краткая историческая справка останется в мемуарах.
( Продолжение... )

12.10.2015 - понеділок

  Як не дивно, спалося добре. І навіть клонило на сон. Навіть щось снилось. Хоча перед сном думав. Може гарно спалося через те, що трохи змінив тему роздумів, чи тому що тепліше одягнувся. І горло перестало боліти.

  А роздумував, що Рижик для нас був не лише членом сім'ї — він був для нас центром уваги. Навіть тоді, коли були зайняті своїми справами. Однак частину мого життя він займав не тільки фізично — з ним був пов'язані справи: купівля корму. годування, прибирання туалету. І, відповідно, лишились його речі і місця, де він спав і ходив. Рятує лише те, що останнім часом він себе дивно поводив і більше часу спав чи вмивався, ховаючись під диваном або у шафі. (Згадав що і на дачі він ховався. Мабуть передчував.) А спав біля мене рідко і лише до літа. Відчуття двоякі: з одного боку хочеться змінити обстановку щоб не було ностальгічних асоціацій; а з іншого боку хочеться лишити все як є — заради добрих спогадів, та й на зміну обстановки немає грошей. Навіть старі звички не хочеться міняти. Хоча розумію, що без кота життя вже не те.

  Ходив до брата, відніс гостинці. Давно у нього не був (Хоча згадав, що з Рижиком ми й до нього одного разу влітку приїзджали). Виговорилися і заодно згаяв час (бо дома нудно і сумно). Про кота брат сказав, що краще було б думати, що він живий. А ще що кіт захотів померти. Як це? Як може набриднути життя? иМожливо йому просто було погано і чимось хворів. Ми ж не знаємо що він відчував. Погодився, що від звичок важко відвикати. І що треба змиритисмя з законами природи.
  Додому дав гостинці і подарунки. Ну а я прогулявся.

  А ще, як і в суботу не включав комп.

13.10.2015 - вівторок

  Спалось так собі. Як і минулої ночі. Сни абсурдні і незрозумілі. Вночі у ванні знайшов таракана(!). Звідки взялись? Їх у нас давно не було. Чомусь згадав, що влітку (в липні чи серпні) батько в лісі збив собачку яка раптово вибігла на дорогу. І навіть не зупинився — так поспішав додому. А мати сказала, що це не до добра і буде відплата. Можливо те, що сталося і є кара за загублене життя?
  Як назло ще захворів як тільки похолодало.

  Все ніяк не можу оговтатися від шокуючої правди. Важко змиритися зі втратою. Хоча розумію, що це природньо і всі колись помремо. Але сприйняти це важко. Особиво коли загибель відбувається несподівано і без особливих причин. Хоча, звідки нам знати, що було з котом? Родичі вже змирились, а мені важко визнати, що коте вже нема з нами.
  Особливо сумно, коли пригадую останній день коли його бачив. Вночі прийшов, лащився. терся мордочкою — таке з ним бувало рідко. А мурликав як. Хоча й охрип. Дивно, що коли переставав гладити одразу замовкав.
  Важко, ще й тому, що Рижик був довгожителем з усіх котів, що колись були у нас. Інші коти теж вмирали, та вони жили всього 4-5 років. І їх теж було жаль. Особливо тих, що жили із нами. А Рижик теж жив із нами. Як справлялись з біллю втрати? Заводили нових улюбленців. Як пишуть інші котоводи, спочатку до нових котів ніяких відчуттів, а почім починаєш любити і з часом біль і спогади притупляються. Однак вже більше не хочеться заводити котів. Хоча батьки начебто йне проти. Навіть коли Рижик був, десь два чи чотири роки тому казали що все — більше ніяких котів. Бо з ними куча клопотів. А без них нічим себе зайняти.

  Але цього разу особливо сумно, бо з'явились нудьга і відчуття пустоти  Про сум мовчу — йтак довго його шукали, потім звістка сумна. Раніше  не було нудно, бо був зайнятий — працював, ходив на курси, мучився з рукою, подорожував. А цього року почастішали дні, коли було нудно. І лише Рижик хоч якось прикрашав вільний час. А зараз нікому мене розважити. І ничим себе зайняти. Дачний сезон завершився (та й на дачі тепер якось ніяково, не зможу там заснути бо холодно і Рижик спав біля мене), та мабуть треба подивитись де його поховали. Як вважаєте? Роботу теж знайти не вдалося. Сезон подорожей пройшов (бо вже не літо). Та й грошей малувато. І ще одна проблема — відчуття пустоти. Це відсутність Рижика поруч, відсутність обов'язків, що були з ним пов'язані.

  Ну що ж, треба змиритись. Хоча це і важко. Всі там будем.

  «Що таке робити, коли нема роботи...» — співали «Воплі Відоплясова». От і у мене таке саме питання, бо більше року як безробітний. Ні, на деяких конторах пробував, але щось не знайшов постійної роботи. Тож вирішив поділитися наболівшим тут — бо в реалі друзів небагато. Може шось порадите, або просто втішите.
  Сподіваюся, що з фірм, де працював, це не прочитають:) Та все одно імена-явки видавати не буду. Навіть сферу діяльності не розкрию (хіба що через приватні повідомлення).

  А починалось усе зі стабільності — було стабільно погано. Раніше змінював роботу за роботою, а потім рішив не міняти «шило на мило» (бо бувало всяке). З недоліків — пошарпаний старий монітор (який, певно попсував зір) і напружена робота для зору; пильний офіс без вікон; нестерпний сморід від виробництіва і очистки розчинників та фарби (який теж навряд чи додавав здоров'я); регулярна зміна напарників та їх навчання. А ще офіс у будь-яку мить міг здійнятись у повітря (через ту очистку хімії). Одного разу ледь не вибухнуло — забули відкрити кран. Навіть замовники казали при директорі(!) : «Ви сидите на пороховій діжці». Що ще... Бували перебої з електропостачанням і інтернетом. От таке... Про непорозуміння з директором (без яких ну ніяк) та колегами (завжди знайдуться прихильники протилежних несумісних поглядів або троллі) мовчу. Від цього, здається, нікуди не дітись. Про аврал забув. Бували такі перевантажання, що капець. І ненадійні напарники, що надовго не затримувались.

  З гарного — зручно діставатися до офісу (без пересадок); робота через день; вчасна виплата зарплати; зарплата по ставці; непогана зарплата (хоча в деяких фірмах була вище), якщо не накосячиш (от це було складно!); непильна робота (хоч у пильному офісі і відповідальна); безкоштовне стажування; можливість займатися своїми справами у вільний час; офіційне працевлаштування.

  Можливо, поганого було більше, але стабільність підкупала (мабуть так само думали ті, хто голосував за Яника - та не будемо про політику). Знаєш, що будуть замовлення, що буде зарплата. І от ця стабільність вилізла боком. Спочатку людина, що працювала на фірмі, створила власне підприємство того ж профілю. При цьому, деяких клієнтів переманила. Потім директор визвонював замовників і просив не працювати з новою фірмою (зі сторони виглядало смішно). Деякі просто перестали працювати через борги, конкурентів, або просто капризували. А... була ще цікава причина — сварки замовників з директором:) Це вдарило по конторі. Зменшилось навантаження (хоч і аврал був). Ну а після Євромайдану замовлень взагалі було мало — хто боявся витрачати гроші при нестабільному політичному становищі, хтось через фінансові проблеми. Перейшли на скорочений графік роботи. Звичайно, зі зменшенням зарплати. Причому на щоденний графік. Замість того, щоб виходити на цілий день через день (дивно, що у блозі про це не писав). Тобто гроші на проїзд ті самі, а зарплата менше. І півдня ні туди, ні сюди.

  Напарник не витримав байдикування і «покращенної зарплати». А мені нікуди було дітись — терпів до останнього. Та все ж накипіло постійні пошук і навчання нових напарників, невизначеність з роботою (шеф хотів закрити фірму на місяць. А там, де місяц - надовго.) Вважайте, що фірма збанкрутіла. Тож я вирішив звільнитися.

  А знайти щось нове не так просто. Добре, що один друг допоміг. Але потім і його звільнили.
( Продовження + питання до залу... )

  У «ватників» рве пукани, тож троллять посилено. І не лише на російських сайтах — прихильники імперіалізму є і серед співвітчизників:( Форуми, новинні сайти, комментарі на відео у Youtube — неможливо читати. От і на одному з міських форумів адмін і головний флудер — українофоби. Ну шо тут поробиш... Їм добре спілкуватися між собою — от хай самі і дискутують. Тим паче, сперечатися з адмінами форумів — марна справа. Простіше ігнорувати. І констатувати інформаційну війну. Он, у новинах якось розповідали, що у Росії створили кібервійська.
  Що стосується новинних сайтів і Youtube — то там проросійська політота давно розгулялась. Добре, що є патріоти та просто помірковані юзери, що попускають нахаб. Та все одно каменти читати гидко. Ну не можна спокійно читати, коли пишуть відверту брехню і розпалюють ворожнечу.

  Враховуючи інформаційну війну доводиться приймати засоби безпеки і менше користуватись російскими електронними поштами. Наприклад, перекинути прив'язку акаунтів з форумів та сайтів чи просто не користуватись російською поштою. Он, Турчинов рекомендує відмовитися від російських поштових сервісів тому що вони контролюються ворожими спецслужбами.

  На фоні цього до будь-яких змін ставишся з насторогою. От наприклад, нещодавно ЖЖ ощасливив підняттям рейтингу. Добре, хоч інші блогери написали, що у них таке саме відбувається. Вже й від глюків в інеті чи на компу шарахаєшся.

---------------------------------------------

  З 7 лютого у Києві збираються підвищити вартість проїзду в комунальному транспорті (автобусах, тролейбусах, трамваях, метро). Підвищення удвічі: метро — 4 гривні; автобус, тролейбус, трамвай — 3 гривні. Очікували, що ще в минулому році зроблять «покращення», але відтягнули до цього року. Хоча від цього не легше. Маршрутки вже є і по 5 грн.! А комунальні маршрути скоротили і, здається, ще не відновили до дострайкового періоду (середина січня 2015).
  Розумієш, що підвищення вмотивоване, але ж зарплати не зростають, безробіття, якість перевезень не підвищується. Не найкращий час для подорожчання громадського транспорту.

---------------------------------------------

  Якось не міг заснути. А по радіо якусь фігню ставили. Тож вирішив замість радіостанцій послухати телевізор(!). Добре, що у FM-діапазоні є один телеканал. А там — розрекламований серіал «Шерлок» (Хоча насправді просто багатосерійний фільм). Можете уявити собі як це дивитися фільм по радіо. Уява малювала картини, але без відео розібратися що до чого складно. Особливо враховуючи стрімкий сюжет.
  Про серіал. З назви все зрозуміло — про детектива Шерлока Холмса і його друга, доектора Ватсона. Рімейк по мотивам творів Артура Конан-Дойла. На оригінал не зовсім схоже. Та й як може бути схоже, коли легендарного сищика перемістили у наш час.
  Чим сподобалось: дивна суміш екшну, класичних персонажів у сучасному трактуванні і закручений сюжет. Так що рекомендую.

    Уже вторую неделю ощущается усталость. После каждой дальней поездки или большой прогулки ноги гудят. Наверное сильно утруждаю, т.к. появились первые вылазки протяжённостью 11-12 километров. Это приличное расстояние даже для здоровых ног. Недавнее подорожание проезда в маршрутках тоже способствует увеличению пешеходных прогулок. Как тут беречься? Долго дома не сидится.
--------------
    Погодка уже неделю "радует" холодом, пасмурностью и мрякой с дождями. Ещё и ветер был пару дней. Вот такая весна. В марте и то жарче было. Хмурая погода давит на психику. Неуютно как-то. Тем более, кроме погоды есть другие проблемы.
--------------
    Съездил на обучение на новую работу. Всё непонятно, запутанно, сложно. Порядок и дисциплина ого-го! И опыта нет. Такого бардака, как был на предыдущей работе, не может быть:( И времени свободного будет мало. Придётся работать с утра до ночи. В общем, страшно.
    Соискатели шутили: мол, не все выдержат до практики и захотят остаться на работе. Вот и я думаю: как поступить? Работать где-то надо. Обучаться чему-то новому тоже по-любому придётся. Но пока не уверен, что справлюсь. Что делать: пробовать или нет? Пока до практики дело не дошло есть время подумать.