Трохи про все і не тільки

Закінчується ще один рік, тому час підбивати підсумки, поки не вирубили електрику. І за усталеною традицією розповідь проілюструю картинками, оскільки додатковий фотозвіт не завадить. Хоча рік, що минає, в плані фоторепортажів можна вважати продуктивним — все-таки, за нинішніх обставин, 20 (із цим постом) фотозвітів — це дуже гарно.

Отже, яким був 2023 рік? По-перше, він виявився насиченим. Багато чого відбувалось... Однак ті події були неприємними: то щось зламалось, то розбилось, то ускладнюють життя. Правда, також було багато прогулянок. Але вони були викликані справами, а не бажанням провітритись. Через це не можу записати їх до позитиву. Тож, по-друге, рік був проблемним і нервовим. То щоденні атаки беспілотників і бескінечні повітряні тривоги, то навала бліх, то зуби засмучують. А про сварки в родині навіть не говорю. Дійшло до того, що хотів з'їхати на зйомну хату, але проаналізував, що фінансово можу не потягнути. Звичайно, це не нові проблеми... просто до старих додалися нові:) Наприклад, збій мобільного зв'язку, посилення мобілізації, поламка фотокамери та акумулятора до іншого фотіка. А ще не здійснив жодної вилазки на закинутки. Такого не було навіть під час пандемії ковіду! Крім того, нікуди не виїжджав (не знаю як інші не бояться подорожувати). Від стресу довелося випити сидр, хоча рік чи два не вживав алкоголь. Ну і, по-третє, був завантаженим роботою по повній. Такої кількості завдань по роботі, як цьогоріч, не пригадую. Навіть відпустки не було! По-четверте, цей рік був ностальгічним. Причому флешбеки були не лише через ретроспективний звіт з неопублікованими матеріалами, а й від дегустації їжі, яку скуштував у минулому. А іноді без причини сумував за часами і людьми, яких вже не повернеш. Одним словом, 2023 рік можу оцінити, як поганий рік. З приємного можу відзначити, хіба що, дослідження українського автопрому, дегустації незвичних продуктів і рекордні заробітки (за моїми мірками). А з нейтрального відмічу зміну музичних смаків — підсів на україномовний брейкбіт.

Почуття за 2023 рік можна описати словами "страх" і "зневіра". Якщо минулого і на початку цього року був стриманий оптимізм, то цьогоріч з'явилось відчуття, що ми програємо у війні та врешті-решт можемо програти.


1. Ілюстрація важкого 2023-го року: втеча кота Мурзіка, падіння метеориту, видалення зуба і проблеми з подальшим лікуванням інших зубів, посилення боротьби з антиспамом від Гугла і Ютуба, перша дегустація сухпаю, розбиття журнального столика, поламка акумулятора до ультразума і поламка фотіка, придбання ноутбука. Звичайно, не всі важливі події влізли в заглавну фотку. Серед інших подій року були — поламка окулярів, поламка комп'ютерної миші, штормові вітри, сильна і тривала спека, обновки для комп'ютера, купівля навушників, дегустація нових смаколиків, зміни у місті, блекаути, "приземлення" ракети і беспілотника неподалік (!), мобілізація брата, роздача повісток по домівках, зустріч свого 40-річчя. Так що нудно не було.

Ну а в подробицях про це пропоную подивитись під врізкою.
( Читати більше (+42 фото)... )

  Дописувачі останнім часом часто дорікали, чому не пишу на українській мові. А то громадянська позиція якось не стикується з мовою спілкування. Так от, я — російськомовний українець! Уявіть, буває ж таке! Але тепер під тиском громадськості щось не пишеться по-руськи. Виходить якось коряво. Та й з практичних міркувань — у сусідній країни блогерів прирівняли до засобів масової інформації. Так що вибачайте, якщо не знаєте мови, або зручніше читати російською. Ще з минулого року намагався, але наважився тільки зараз.
  А щодо записів в спільноти, то їх й так доводиться коригувати для публікації. Навіть якщо писати на російський. Так що поки що буде так.

  Розпочну фотозвіти, по новій традиції, з закинутих об'ектів. З ними зараз напряг. Складно відшукати місця, де можна полазити. Все або відвідано, або залочено, або знищено, або добре охороняється. Довго думав куди податися. І ось, переглядаючи один телеканал, почув в новинах про закинутий велотрек. Вирішив піти подивитися. Можливо київський велостадіон не найцікавіше місце для сталкера, але, як казала Вєрка Сердючка: «На безрыбье и Кинг-Конг — Алсу».


1. По карті і фотографіям в інтернеті спочатку не вразило, але на на перевірку велотрек — цікава заброшка.

 Добре, що пощастило з погодою. Зі снігом було б стрьомно ходити по похилій велодоріжці, та й основні об'єкти тут — споруди, а не будинки. Зимовий пейзаж був би нецікавим.
 Отже, у грудні минулого року, по дорозі на новорічну ярмарку і на запалення новорічної ялинки у парку ім. Т.Шевченко вирішив заглянути разом із samogonnoeozero. І не пожалкував — місце дійсно неординарне (не так багато закинутих спортивних споруд, на яких є що дивитись) і атмосферне. А ще спробував познімати панорами. І "спалилися".
( Читати далі (+33 фото)... )