Трохи про все і не тільки

Під час перенесення фоток з одного хостингу на інший найменше хочеться думати про створення нових звітів. Крім того, ніхто не скасовував роботу, на виконання якої теж потрібен час. Але не хочеться робити календарні перерви в блогах. Тому пообіцяв продовжувати публікувати фотозвіти, хоч і з довшим інтервалом. Якби ж ще було що показувати, окрім дегустацій...

Втім, згадав, що є рубрика "Замальовки воєнного часу", яка ілюструє сьогодення. Тож вирішив звернутись до неї. Навіть попри те, що атрибутів війни, на відміну від першого року вторгнення, на щастя, не видно.


1. У четвертій частині замальовок воєнного часу показую, що відбувається у місті та у моєму житті. Зокрема, нове будівництво у центрі Боярки, походи за посилками і встановлення поштоматів, моє пузо, а також прогулянку по чигирям (а куди ж іще ходити?).

Можливо, це не надто цікаво. Але, вже що є... Цікаве і приємне залишилось в минулому.
( Читати більше (+41 фото)... )

Четвертий зарубіжний і, за сумісництвом, найдорожчий MRE, який я коли-небудь купляв — це добовий сухпай армії Швеції. Він мені обійшовся аж у 1200 гривень (не враховуючи вартості доставки), що само по собі вище психологічного бар'єру в 1К. Але вибирати було ні з чого. А те, що можна було придбати, коштувало ще дорожче. Тому годі скиглити — треба куштувати. Головне — не казати мамі про ціну (навіть при тому, що замовляв за свої гроші).


1. Сухпай армії Швеції (меню №4) дивує своїм пакуванням — це величезний прозорий зіп-пакет. Для добового, та ще й військового MRE, таке навряд чи є у когось іншого.

Енергетична цінність раціону складає 3600 ккал. Це стандартна денна норма. Вага набору — 1,45 кг. Він складається з трьох основних страв: тропічні мюслі, Чілі кон карне та шведських тюфтельок з вершковою картоплею. Серед смаколиків — цукерки, вівсяне печиво з арахісовою пастою, горіхова паста, тортилья, бананові чіпси, фруктовий батончик, енергетичний батончик, протеїновий батончик, ізотонічні напої (персик, чорна смородина), какао напій, кава. Всього 15 страв. Тож, гадаю, повинно бути цікаво (і пригоди таки не підвели, бо відпала коронка з зуба).
( Читати більше (+71 фото)... )

Не збирався робити три огляди підряд про вермішелі/локшини швидкого приготування, але так склалося, що на момент зйомок в необхідному асортименті були лише швидкозапарювані макаронні вироби. Тому дегустую те, що не потребує додаткових закупів. Тим паче, якщо підійти формально, два попередні фотозвіти були про вермішелі, а сьогодні піде мова про локшини швидкого приготування. Хоча для мене ці два види стоять поруч.

Також варто додати, що цей пост маленько затримався із виходом, оскільки зйомки відкладались через зайнятість по роботі, несприятливу погоду та прокрастинацію, викликану хронічним недосипанням.


1. У цьому огляді представлені п'ять локшин швидкого приготування, від двох торгових марок: локшина швидкого приготування "Своя Лінія" зі смаком курки, локшина швидкого приготування "Своя Лінія" зі смаком яловичини, а також локшина швидкого приготування "Glads WOK" зі смаком мі горенг (у мисці), локшина швидкого приготування "Glads WOK" зі смаком курки теріякі (у мисці) та локшина швидкого приготування "Glads WOK" зі смаком соба (теж у мисці).

Перед дегустацією зазначу, що "Своя Лінія" — це торгова марка мережі магазинів "АТБ" (власне, там і купив). Але сама локшина зроблена у Литві. Ну а "Glads WOK" — це нова серія азіатських локшин з соєвим соусом і особливим способом приготування від вітчизняного виробника. Причому не обійшлось без конфузу, адже замовив їх онлайн, а на момент зйомки можна було купити набагато дешевше, ніж я заплатив:)
( Читати більше (+49 фото)... )

Приємно повернутись до звичного формату — дегустацій продуктів харчування. Хоч є велика ймовірність, що ця рубрика може стати єдиною у цьому році.

Восени минулого року я добряче затарився вермішелями і локшинами швидкого приготування. Причому купив їх не в інтернет-магазинах і маркетплейсах, а оффлайн — благо, у Боярці тепер є багато торгівельних мереж: АТБ, Аврора, Бджілка, Сільпо, Траш, Фора. І у кожному з супермаркетів, як ви розумієте, свій асортимент. Тож є з чого вибирати.


1. Сьогодні на огляді вермішелі "Куховар": 5 різновидів у двох типах пачок — 3 "класичних", по 60 г., зі смаками домашньої курки, грибів та баноша; а також 2 різновиди у великій пачці, по 90 г., зі смаками сметани та цибулі, курки.

Варто зазначити, що продукцію "Куховар" я вже їв. Але тоді пробував вермішелі в стакані. Та й просто стало цікаво, чи змінилось щось на краще.
( Читати більше (+41 фото)... )

2024 рік підходить до свого завершення. А це значить — пора підсумовувати цей відтинок часу. Бо є що показати і розказати, адже рік, що минає, був насичений різноманітними подіями. Тому коротко його можна охарактеризувати термінами "насичений", "нервовий", "ініціативний", "зуборемонтний" і проблемний для блогу. Хоч, попри це, зумів "настрочити" аж 29 фотозвітів.

За кількістю подій і активністю цей рік може позмагатись з 2020-м. Як мінімум, через численні поїздки у Київ, прогулянки, госпіталізацію в лікарні, ремонтування зубів, відвідування місцевої поліклініки, оновлення військово-облікових даних в ЦНАПі. Нервовим цей рік називаю внаслідок болісного і невизначеного результату лікування зубів (на щастя, все обійшлось), необхідності заміни банківської картки, збільшення частоти повітряних тривог, переживань з приводу можливої мобілізації, поламку старого телефона (на якому зберігав інформацію), захворювання на ковідло з втратою нюху, частих проблем з фотохостингом. Ініціативність полягає в тому, що самостійно замовив банківську картку, вирішив продіагностуватись у лікарів, вперше у житті взяв участь у розіграші за донат (і виграв!). Крім того, майже чотири місяці займався ремонтом зубів — полагодили 7, якщо не більше, зубів. Ну а проблемність для блогу визначив фотохостинг imgBB, який мало того, що часто глючив, так ще й з листопада почав видаляти фотки. Тому картинки для цього фотозвіту розміщаю на іншому ресурсі.


1. Основні події 2024 року ледве вмістились на заголовному фото. З того, що влізло — ремонт зубів, замовлення банківської картки, перша дегустація закордонного сухпаю, новий смартфон в родині, спостереження за "Євробаченням-2024", робота за ноутбуком, проблеми з фотохостингом imgBB, госпіталізація в київській лікарні. Одним словом — насичено. І при цьому цей рік був важким.

Щодо новорічного настрою, то його немає. Зараз, мабуть, настав той час, коли я став розуміти людей, які не святкують Новий рік. Тож вдома навіть ялинку не ставили.
( Читати більше (+54 фото)... )

Не збирався цьогоріч робити дегустацію ще одного сухпаю. Тим паче, українського. Але побачив на маркетплейсі вигідну пропозицію нового індивідуального раціону харчування для ЗСУ, від якої важко відмовитись — адже коштувала всього лиш 289 грн., при тому, що у іншого продавця такий сухпай коштує аж 670 грн. "В чому подвох?" — запитаєте ви. Все діло в терміні придатності, який спливає до кінця року.

А як же ще один вітчизняний сухпай корелюється з небажанням дегустувати наші сухпайки через одноманітність? Тут все просто: інша упаковка/виробник і основна страва з квасолі. Ну і меню інше.


1. Сухпай ДПНП-Р4 (четверте меню) містить 4 основні страви в реторт-пакетах: суп гречаний зі свининою, кашу рисову зі свининою та овочами, кашу ячну з куркою та овочами, а також квасолю з яловичиною та овочами (чим і відрізняється від інших українських сухпайків). Енергетична цінність становить 3618 ккал. Вага нетто: 1,9 кг. І, так, це добовий сухпай.

За вмістом цей набір продуктів нагадує продегустований ДПНП-Р "Норма 15". Але, як описав вище, є дві відмінності. А ще вказано, що він вироблений для Національної Гвардії України.
( Читати більше (+54 фото)... )

Користуючись перебуванням у Києві, прогулявся по інноваційному парку "Unit City". Це цікаве, як на мене, бізнес містечко європейського стилю, розташоване на території колишнього мотоциклетного заводу. За виглядом нагадує нові закордонні ділові центри. Однак, що у ньому інноваційного, мені незрозуміло. Бо по-суті, це величезний бізнес центр з офісами різних компаній, коворкінгом, конференц-залами, з житлом на додачу. Честно, сумніваюсь, що там виробляють щось матеріальне. Втім, це не заважає вважати його ще й привабливим туристичним об'єктом.

Власне, комплекс давно був у переліку місць, які бажав відвідати. Але не настільки, щоб їхати спеціально. І тут допоміг випадок: воно зовсім поруч із обласною лікарнею, де я лежав на стаціонарі — туди йти якихось 10 хвилин.


1. Інноваційний парк "Unit city" був відкритий в 2017 році. Він розміщений на площі 25 га. Має декілька корпусів і розвинену інфраструктуру, в якій знайшось місце для амфітеатру, ігрового майданчика, кафешок, озеленення. Одним словом, є на що подивитись. А сама прогулянка розвіяла нудні лікарняні будні.
( Читати більше (+53 фото)... )

Серпень, вересень і початок жовтня були логічним продовженням медичних обстежень і відвідуванням лікарів, про які я писав у третій частині замальовок воєнного часу. Це були візити до місцевої поліклініки та поїздки у столицю, до обласної лікарні. В принципі, ніц нового, але в деяких поїздках у Київ вдалось пофотографувати дорогу і столичну Лук'янівку. Зокрема, парк ім. Котляревського, яким до цього прогулювався лише один раз. І то, це було давно. Ну а ще ці місяці я б назвав суматохою, оскільки потрапити на прийом до лікарів не так то й просто. Саме тому цей фотозвіт має подвійну назву "Поїздки у Київ або Суматоха".

Як ви вже зрозуміли, показ Києва поєднаю з описом біганини по поліклінікам.


1. Парк ім. Котляревського цікавий, передусім, своїми фонтанами. А ще у ньому є паркові металеві скульптури, пам'ятник письменнику Івану Котляревському (на честь якого і названо парк) і красива будівля ХХ ст. — особняк. Тому було що подивитись і вам показати.
( Читати більше (+43 фото)... )

Це вже буде третя групова дегустація (огляд різних продуктів однієї групи, а не різних смаків одного продукту). На цей раз вирішив спробувати різноманітні бутербродні закуски або, як їх ще називають, намазки. Для мене це знайома категорія. Але було цікаво зібрати їх разом і оцінити, наскільки вони смачні.


1. Закуски в цій дегустації представлені паштетом м'ясним "Лакомка", паштетом з тофу "Нахлібчик", сьомгою слабосолоною, сиром Філадельфія "Біло", продуктом з ікри океанічної риби та лососем "Ікорка", продуктом сирним бутербродним "Янтар плюс", хумусом "Yofi" з соусом песто. Багато з цих намазок я їв раніше, а хумус навіть потрапив у фотозвіт. Втім, гадаю все одно повинно бути цікаво. А додатковою особливістю цієї дегустації стала втрата нюху через ковідло, через яку всі аромати пахли сигаретами. Тож огляд врятував лише смак.
( Читати більше (+39 фото)... )

Побачивши в магазині солоні вафлі "Артек" від Львівської кондитерської фабрики "Світоч", здивуванню не було меж. Дуже незвичний продукт, оскільки прийнято, що вафлі можуть бути лише з солодкою начинкою. Цим вони мене заінтригували. Тоді став шукати якусь інфу. І, погугливши, знайшов дегустації річної давнини. Однак у продажу раніше не бачив. Тому одразу вирішив спробувати.

Цікаво, хто додумався зробити солону начинку замість солодкої? На сайті однієї мережі супермаркетів було написано, що зроблені в Нідерландах. Наскільки це відповідає дійсності сказати важко, бо на упаковці зазначена тільки юридична українська адреса.


1. Перша дегустація вафель присвячена вафлям «Світоч "Артек"»: солоні з томатами і смаком моцарели та базиліку, солоні зі смаком лосося і кропу, солоні зі смаком сиру. Був іще один смак (з паприкою) — але в магазинах його не було. Тож, щоб огляд не вийшов занадто коротким, продегустую і "класичні", солодкі вафлі "Артек": зі смаком горіху, зі смаком шоколаду, зі смаком пломбіру(!). Хоча солоні та солодкі вафлі мають різну вагу та кількість шарів.
( Читати більше (+38 фото)... )