Трохи про все і не тільки

  Давно хотів побувати в місті Українка. І ось, нарешті, це відбулося. Хоча в Українці я був двічі: вперше — в 2005му, по роботі; вдруге — в 2009 році, під час автобусних покатушок у с. Витачів — нормально оглянути місто не було можливості, бо в цих місцях був лише проїздом. Потім від поїздки відмовляли висока вартість проїзду (в порівнянні з приміськими маршрутками інших нарямків). Та й з мого міста незручно добиратись. Ця поїздка теж декілька раз відкладалася. Але таки приїхав. Незважаючи на те, що в Українці я вже був (причому в інший період життя), — якоїсь ностальгії (суму за минулим) не відчував. Може через те, що природа розквітає і дівчата легше одягнені. Та й погода, всупереч прогнозам, була гарною.


1. Набережна (Дніпровський проспект) — одна з візитівок міста Українка.

  В Українці не побував тільки лінивий. І це при тому, що ні памятників, ні старовинних будинків у місті немає. Але щось таке приваблює туристів. Можливо, це — набережна на березі Дніпра. Можливо — урбаністична забудова. Ну а може річ у охайності і затишності — прогулюватись чистим, компактним містечком просто приємно. А ще в Українці розташована Трипільска ТЕС і є дві залізничні зупинки. Ймовірно, ці аспекти й компенсують нестачу історичних пам'яток. В усякому разі, саме цим Українка особисто мені цікава.

  Не обійшлося й без «фішок» міста — тут справжній заповідник автомобілів «Таврія» і багацько котів.

  Вибачайте, якщо фотозвіт вам здасться сумбурним. Фоткав все підряд. Та й з samogonnoeozero добряче покружляли містом. А ще побачив місце, яке снилося(!). Та про все по черзі.
( Читати далі (+73 фото)... )

На календаре 16 марта, а на дворе пронизывающий ветер, снег и морозец. Зима продолжается и это не радует., так как серые, хмурые снежные пейзажи и тёплые одежды надоели. Но деваться некуда. Всё равно хочется где-нибудь прогуляться. И я, уставший после напряжённой рабочей недели, отправился в Музей народной архитектуры и быта Украины, что находится на окраине Киева в районе Пирогово. Место знакомое, но последний раз там был 13 лет тому. Так что был весомый повод осмотреть исторические хатынки, а заодно посмотреть на проводы зимы. В первой части обзора, собственно, сам музей. Экскурсионного рассказа не обещаю, зато фотки и впечатления от поездки будут.


1. В качестве заглавного снимка - мельницы. Музей народной архитектуры и быта ассоциируется, в первую очередь, с мельницами и только потом с хатами-мазанками.

Хорошо, не додумался идти пешком от Одесской площади. Траликов на горизонте не было и я всё-таки прошёлся одну остановку. Осознав, что в метелицу не хватит терпения на пешую прогулку, дождался троллейбуса. Дооехал джо остановки "Музей народной архитектуры и быта". Однако от конечной остановки троллейбуса до самого музея далеко - по карте километр. Торопился, поглядывая на часы. Народу возле музея немного, билет купил быстро. К билету дали флаер с календарным планом мероприятий в музее. Масленица - 17 марта. А сегодня 16. Думаю:"Ладно, не будет театральных представлений - просто прогуляюсь".
( Читать дальше (+42 фото)... )