Замальовки воєнного часу-4
Apr. 27th, 2025 18:30![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
maxiwellПід час перенесення фоток з одного хостингу на інший найменше хочеться думати про створення нових звітів. Крім того, ніхто не скасовував роботу, на виконання якої теж потрібен час. Але не хочеться робити календарні перерви в блогах. Тому пообіцяв продовжувати публікувати фотозвіти, хоч і з довшим інтервалом. Якби ж ще було що показувати, окрім дегустацій...
Втім, згадав, що є рубрика "Замальовки воєнного часу", яка ілюструє сьогодення. Тож вирішив звернутись до неї. Навіть попри те, що атрибутів війни, на відміну від першого року вторгнення, на щастя, не видно.
1. У четвертій частині замальовок воєнного часу показую, що відбувається у місті та у моєму житті. Зокрема, нове будівництво у центрі Боярки, походи за посилками і встановлення поштоматів, моє пузо, а також прогулянку по чигирям (а куди ж іще ходити?).
Можливо, це не надто цікаво. Але, вже що є... Цікаве і приємне залишилось в минулому.
2. Розпочну замальовки новим будівництвом, яке у жовтні 2024-го обзавелось парканом.
3. Тоді ж позносили гаражі та будинок, до яких не дістались в 2023 році.
4. "Очко":)
5. Судячи за величезною "горою", вирили котлован.
6. Немаленька гірка!
7. Одного разу застав цікаву картину (шкода, що при собі не було фотокамери): перевішування дротів для заміни опори.
8. Ось і нова опора з кабелями, що лежать на землі.
9. Встановлення балок. Це вже 2025 рік.
10. Через якийсь час помітив, що каркас майбутньої будівлі вже готовий.
11. Будівля довга. Думали, що це буде черговий супермаркет. Однак, кажуть, що, начебто, це планується спортклуб.
12. Хоча будівля, як для спортзалу, завелика.
13. Декілька разів ходив забирати посилки. Відчуття кожного разу незвичні. І чим довше сидиш вдома, тим вони яскравіші.
14. Правда, в під'їздах встановили поштомати. Тож можна нікуди не ходити.
15. В одному з сухпайків були мерчі інтернет-магазину: візитівка, наліпка і... міні-шоколадка.
16. Кицька Аліса добре замаскувалась на килимі.
17. Аерозольні гормональні ліки, які призначили минулого року, щось ніхріна не допомагають.
18. Інша річ — звичний "Сальбутамол". Правда, як і попереджала лікарка, я вже відчуваю, що він дає ускладнення на серце. Але шо поробиш, якщо дієвіших ліків не запропонували?
19. Захотів вийти на вулицю — а деякі штани вже не застібаються. Сидячий спосіб життя і дегустації далися взнаки. А може це вікове...
20. Імпульсивна покупка — пиво. Поки ще не вирішив: випити просто так, чи залишити на дегустацію.
21. Через переїзд фоток майже пропустив цвітіння квітів. Зараз, наприклад, цвіте бузок.
22. Тому щоб не проґавити хоча б пізню весну, а заодно, щоб прогулятись і пофоткати для звіту, пройшовся по непарадним місцям. І тут ви можете резонно запитати: "А як же травень?!" А я відповім: "По-перше, травень стає ще одним місяцем літа. А по-друге, мені потрібно розбавити дегустації в цьому місяці, а не в травні."
23. Адреналін ловиш ще під час дороги до чигирів. Воно і зрозуміло: чоловіків призивного віку на вулицях небагато.
24. Ну ось, нарешті, прийшов! Чигирі — це глуха місцина. Їх роль виконує залізнична посадка. Фоткати таке, особливо на смартфон, — каторга. При цьому знімки, завдяки густій зелені, виходять важкими навіть за мінімальної якості.
25. Крім того, навіть в таких пердях, інстинктивно прикриваю об'єктив пальцями. Якось незручно стало фотографувати на природі. Тим паче, здавалось би, в безлюдній лісопосадці трапляються перехожі: вигулюють собак, їздять на велосипедах, просто йдуть пішки.
26. Залізниця. Помічаю, що з протилежного боку розчистили зарослі, які росли між коліями і посадкою. А ще тут видно сонячну і хмарну освітленість.
27. Стежка через залізницю в лісопосадці виглядає, як пішохідна дорога магістрального значення:)
28. При цьому стежка по самій лісосмузі вужча, ніж з боку Боярки. Та й сама посадка захаращена, на відміну від протилежного боку залізниці. Оце і є справжні чигирі! В моєму розумінні "чигирі" означають не лише малолюдні, глухі місця, а й густі зарослі.
29. Стежка в чигирях закінчилась Т-подібним перехрестям, яке веде до народної тропи через залізницю.
30. Однак я знайшов продовження стежки. Але вона ледве помітна і закінчується через десяток метрів.
31. Тому довелося вийти в "цивілізацію" — на пустир перед мікрорайоном багатоповерхівок в Тарасівці.
32. "БЕТОН! БЕТОН!" Як в надокучливій рекламі казино на Ютубі.
Це дорога до закинутого будівництва.
33. Прогулявся по продовженню парка ім. Т. Шевченка, який тепер є і в Боярці, і в Тарасівці. А там нічого цікавого: просто асфальтована доріжка зі східцями.
34. Повертаюсь через пустирі назад. По дорозі стоїть багато колодязів. Антуражна місцина. Ну а ще видно, як від вітру коливаються дерева. Прогулянка відбулась у прохолодну і вітряну погоду.
35. Назад вийшов стежкою, що виходила з посадки. Проте так видно, що землі від залізниці до лісосмуги розчистили.
36. Повернувся на інший бік залізниці. Перехрестя стежок: перехід через залізницю і тропа через лісопосадку.
37. Прогулянку продовжив у парку Шевченка в самій Боярці. У ньому поставили стенд з птахами. Не впевнений, що всі вони зустрічаються у нашому парку. Хоча все одно то явно не для зйомки на смартфон.
38. Мальовниче місце з лавками і столом. Було б прикольно зняти там дегустацію. Але ж, не за нинішніх умов.
39. Ще один красивий куточок. З березами та гойдалкою.
40. Гойдалку не затестив, оскільки мій вестибюлярний апарат таке точно б не схвалив.
41. А це шо б ви подумали? "Готель для комах". Я звичайно, не приглядався. Але постояльців не помітив.
42. Вертаюсь додому. Перехрестя стежок. З прогулянки "заробив" мозолі та добряче стомився. Хоча до пандемії та повномасштабки я б таку відстань і не відчув.
Шо тут ще скажеш... Нудно, нецікаво і нервово. Але весну побачив, матеріал назбирав, фотозвіт опублікував — і це добре. Бо наступний буде нескоро.
СХОЖІ ЗВІТИ:
Замальовки воєнного часу-3
Замальовки воєнного часу-2
Замальовки воєнного часу
Втім, згадав, що є рубрика "Замальовки воєнного часу", яка ілюструє сьогодення. Тож вирішив звернутись до неї. Навіть попри те, що атрибутів війни, на відміну від першого року вторгнення, на щастя, не видно.
1. У четвертій частині замальовок воєнного часу показую, що відбувається у місті та у моєму житті. Зокрема, нове будівництво у центрі Боярки, походи за посилками і встановлення поштоматів, моє пузо, а також прогулянку по чигирям (а куди ж іще ходити?).
Можливо, це не надто цікаво. Але, вже що є... Цікаве і приємне залишилось в минулому.
2. Розпочну замальовки новим будівництвом, яке у жовтні 2024-го обзавелось парканом.
3. Тоді ж позносили гаражі та будинок, до яких не дістались в 2023 році.
4. "Очко":)
5. Судячи за величезною "горою", вирили котлован.
6. Немаленька гірка!
7. Одного разу застав цікаву картину (шкода, що при собі не було фотокамери): перевішування дротів для заміни опори.
8. Ось і нова опора з кабелями, що лежать на землі.
9. Встановлення балок. Це вже 2025 рік.
10. Через якийсь час помітив, що каркас майбутньої будівлі вже готовий.
11. Будівля довга. Думали, що це буде черговий супермаркет. Однак, кажуть, що, начебто, це планується спортклуб.
12. Хоча будівля, як для спортзалу, завелика.
13. Декілька разів ходив забирати посилки. Відчуття кожного разу незвичні. І чим довше сидиш вдома, тим вони яскравіші.
14. Правда, в під'їздах встановили поштомати. Тож можна нікуди не ходити.
15. В одному з сухпайків були мерчі інтернет-магазину: візитівка, наліпка і... міні-шоколадка.
16. Кицька Аліса добре замаскувалась на килимі.
17. Аерозольні гормональні ліки, які призначили минулого року, щось ніхріна не допомагають.
18. Інша річ — звичний "Сальбутамол". Правда, як і попереджала лікарка, я вже відчуваю, що він дає ускладнення на серце. Але шо поробиш, якщо дієвіших ліків не запропонували?
19. Захотів вийти на вулицю — а деякі штани вже не застібаються. Сидячий спосіб життя і дегустації далися взнаки. А може це вікове...
20. Імпульсивна покупка — пиво. Поки ще не вирішив: випити просто так, чи залишити на дегустацію.
21. Через переїзд фоток майже пропустив цвітіння квітів. Зараз, наприклад, цвіте бузок.
22. Тому щоб не проґавити хоча б пізню весну, а заодно, щоб прогулятись і пофоткати для звіту, пройшовся по непарадним місцям. І тут ви можете резонно запитати: "А як же травень?!" А я відповім: "По-перше, травень стає ще одним місяцем літа. А по-друге, мені потрібно розбавити дегустації в цьому місяці, а не в травні."
23. Адреналін ловиш ще під час дороги до чигирів. Воно і зрозуміло: чоловіків призивного віку на вулицях небагато.
24. Ну ось, нарешті, прийшов! Чигирі — це глуха місцина. Їх роль виконує залізнична посадка. Фоткати таке, особливо на смартфон, — каторга. При цьому знімки, завдяки густій зелені, виходять важкими навіть за мінімальної якості.
25. Крім того, навіть в таких пердях, інстинктивно прикриваю об'єктив пальцями. Якось незручно стало фотографувати на природі. Тим паче, здавалось би, в безлюдній лісопосадці трапляються перехожі: вигулюють собак, їздять на велосипедах, просто йдуть пішки.
26. Залізниця. Помічаю, що з протилежного боку розчистили зарослі, які росли між коліями і посадкою. А ще тут видно сонячну і хмарну освітленість.
27. Стежка через залізницю в лісопосадці виглядає, як пішохідна дорога магістрального значення:)
28. При цьому стежка по самій лісосмузі вужча, ніж з боку Боярки. Та й сама посадка захаращена, на відміну від протилежного боку залізниці. Оце і є справжні чигирі! В моєму розумінні "чигирі" означають не лише малолюдні, глухі місця, а й густі зарослі.
29. Стежка в чигирях закінчилась Т-подібним перехрестям, яке веде до народної тропи через залізницю.
30. Однак я знайшов продовження стежки. Але вона ледве помітна і закінчується через десяток метрів.
31. Тому довелося вийти в "цивілізацію" — на пустир перед мікрорайоном багатоповерхівок в Тарасівці.
32. "БЕТОН! БЕТОН!" Як в надокучливій рекламі казино на Ютубі.
Це дорога до закинутого будівництва.
33. Прогулявся по продовженню парка ім. Т. Шевченка, який тепер є і в Боярці, і в Тарасівці. А там нічого цікавого: просто асфальтована доріжка зі східцями.
34. Повертаюсь через пустирі назад. По дорозі стоїть багато колодязів. Антуражна місцина. Ну а ще видно, як від вітру коливаються дерева. Прогулянка відбулась у прохолодну і вітряну погоду.
35. Назад вийшов стежкою, що виходила з посадки. Проте так видно, що землі від залізниці до лісосмуги розчистили.
36. Повернувся на інший бік залізниці. Перехрестя стежок: перехід через залізницю і тропа через лісопосадку.
37. Прогулянку продовжив у парку Шевченка в самій Боярці. У ньому поставили стенд з птахами. Не впевнений, що всі вони зустрічаються у нашому парку. Хоча все одно то явно не для зйомки на смартфон.
38. Мальовниче місце з лавками і столом. Було б прикольно зняти там дегустацію. Але ж, не за нинішніх умов.
39. Ще один красивий куточок. З березами та гойдалкою.
40. Гойдалку не затестив, оскільки мій вестибюлярний апарат таке точно б не схвалив.
41. А це шо б ви подумали? "Готель для комах". Я звичайно, не приглядався. Але постояльців не помітив.
42. Вертаюсь додому. Перехрестя стежок. З прогулянки "заробив" мозолі та добряче стомився. Хоча до пандемії та повномасштабки я б таку відстань і не відчув.
Шо тут ще скажеш... Нудно, нецікаво і нервово. Але весну побачив, матеріал назбирав, фотозвіт опублікував — і це добре. Бо наступний буде нескоро.
СХОЖІ ЗВІТИ:
Замальовки воєнного часу-3
Замальовки воєнного часу-2
Замальовки воєнного часу
