Трохи про все і не тільки

У воєнний час займатися блогерством проблематично, адже багато чого показувати заборонено або небажано. Саме тому частина відеоблогерів і фотоблогерів перейшла на щоденник, а інша частина взагалі призупинила ведення своїх блогів/каналів. Я ж вирішив примкнути до першої когорти, повернувшись до формату щоденника. В усякому разі, у цьому блозі — відеоблог поставив на паузу. І ось, врешті-решт, наважився на фотозвіт. Правда, довелося помучитись із фотохостингом, який вчергове заглючив.


1. В умовах війни назбирати матеріал було важко. Сподіваюсь, що у цьому пості нічого секретного не видам. Тим паче, в соцмережі й так викладають знімки.

У цьому звіті, переважно, побут, обстановка з постачанням товарів, обстановка у місті (те, що не заборонено показувати).


2. В перший день російського вторгнення на виїзді з Києва утворились величезні затори.


3. А я першим ділом розібрав старий комп і вийняв вінчестер.


4. Підключив все інтуїтивно. Якби не війна, то невідомо коли б взявся переписувати зі старого вінта.


5. Другим ділом взявся допомагати прибирати підвал. Знайшов там багато цікавого. Наприклад, санчата. Хоча їх довелося викинути.


6. А ще там купа мотлоху! Ніде було встати.


7. Дитячі телефони (між іншим, місцевого виробництва), нажаль, теж довелося викинути. Залишав з надією продати, але під час війни про матеріальні речі думаєш в останню чергу.


8. Зараз не до казочок.


9. Дитячий вєлік, на якому так і не навчився їздити теж підпав під утилізацію.


10. Вікна порадили заклеювати скотчем.


11. Хоча скотчу не настачишся, щоб зробити це так, як треба.


12. В перший тиждень дали коробку лавашу.


13. Той лаваш ледве з'їли. Добре, хоч більшу частину роздали людям.


14. Цукерки до Дня народження.


15. Типу "Рафаелло".


16. По місту з'явилась нова реклама на бігбордах.


17. Світлофори вимкнули. Проте через зменшення трафіку дороги можна перейти будь-де.


18. Перші тижні війни відзначились величезними чергами.


19. Пройшовся новими місцями. Ну, як новими? Рідкоходженими місцями.


20. В черзі за яйцями під час обстрілів.


21. Люди купляли якмога більше. Але добре, що нам вистачило.


22. В супермаркетах, особливо, на вихідних, були порожні полиці.


23. Деякі відділи повністю були порожніми. Зараз такої картини нема — порожніх полиць стало менше.


24. Улюблені цукерки, що нагадують про довоєнне життя і Мері. "Міні-Снікепсами" пригощав по дорозі з останньої спільної вилазки. Проте спогади викликають не біль, а легкий сум.


25. В магазинах все є. Хоча виставили обмеження на деякі продукти.


26. Бажаючі виїхати в більш безпечні місця могли скористатись евакуаційними електричками. (Фото — Oksana Biletska/Facebook)


27. Виїхало багато народу. Кажуть, що всі, хто хотів, вже виїхали. Тому спецрейси більше не призначають. (Фото — Oksana Biletska/Facebook)


28. Ну а я нікуди не поїхав. Хоча була велика спокуса.


29. Майже щодня доводиться підмітати. Звідки береться стільки пилу?!


30. Цвітіння первоцвітів майже профукав.


31. "Что наша жизнь? Икра!" В кожній гуманітарній допомозі роздають імітовану ікру, зроблену в Білорусі (ось де зрада!). Хоча є й цікаві харчі з Німеччини. Можливо, зроблю окремий звіт про зарубіжні консерви з гуманітарки.

Такий короткий огляд побуту воєнного часу.