Трохи про все і не тільки

  Давно хотів побувати в місті Українка. І ось, нарешті, це відбулося. Хоча в Українці я був двічі: вперше — в 2005му, по роботі; вдруге — в 2009 році, під час автобусних покатушок у с. Витачів — нормально оглянути місто не було можливості, бо в цих місцях був лише проїздом. Потім від поїздки відмовляли висока вартість проїзду (в порівнянні з приміськими маршрутками інших нарямків). Та й з мого міста незручно добиратись. Ця поїздка теж декілька раз відкладалася. Але таки приїхав. Незважаючи на те, що в Українці я вже був (причому в інший період життя), — якоїсь ностальгії (суму за минулим) не відчував. Може через те, що природа розквітає і дівчата легше одягнені. Та й погода, всупереч прогнозам, була гарною.


1. Набережна (Дніпровський проспект) — одна з візитівок міста Українка.

  В Українці не побував тільки лінивий. І це при тому, що ні памятників, ні старовинних будинків у місті немає. Але щось таке приваблює туристів. Можливо, це — набережна на березі Дніпра. Можливо — урбаністична забудова. Ну а може річ у охайності і затишності — прогулюватись чистим, компактним містечком просто приємно. А ще в Українці розташована Трипільска ТЕС і є дві залізничні зупинки. Ймовірно, ці аспекти й компенсують нестачу історичних пам'яток. В усякому разі, саме цим Українка особисто мені цікава.

  Не обійшлося й без «фішок» міста — тут справжній заповідник автомобілів «Таврія» і багацько котів.

  Вибачайте, якщо фотозвіт вам здасться сумбурним. Фоткав все підряд. Та й з samogonnoeozero добряче покружляли містом. А ще побачив місце, яке снилося(!). Та про все по черзі.


2. Автомобільна дорога під залізничним мостом. Таких місць в Українці аж два.
Ну і згадалося про Ворзель.


3. Вул. Юності. Вид у бік Обухова. Цікава водонапірна башта.
Що сказати. Приємно відкривати нехожені місця. Тим паче, коли місто урбаністичне і разом з тим зелене.


4. Вид в сторону Києва.
«Весною красиво будь-де» © (моє). А там, де красиво, весною ще красивіше.


5. Церква Ікони Божої Матері «Несподівана радість» (Української православної церкви Київського патріархату).


6. Біля церкви стоїть величезна писанка.
Знову дежа вю (бачив писанки у Музеї народної архітектури і побуту (і не раз) і на виставці на День Незалежності у столиці).


7. Дзвіниця церкви.


8. Як писав на початку, в Українці є дві залізничні зупинки. Ось одна із них — платформа «Стугна».
При цьому чомусь не одна з зупинок не названа Українкою. Та й розташовані вони близько — інтервал між платформами менш ніж півтора кілометри.


9. З пагорбу видно кладовище на фоні Трипільскої ТЕС. Що цікаво, сосни чомусь покручені. Аномальна зона, чи що?


10. Тому переходжу на інший бік. З якого теж видно платформу «Стугна».


11. Однако!


12. На вершині пагорбу наче пустеля.


13. Йдемо по ліву сторону залізниці — старою частиною Українки.


14. Якась церква. На картах не підписана.
Уточнення — це Свято-Миколаївська церква (Московського патріархату).


15. Протестанська церква.


16. Патріотична водонапірна башта з годинником. Фоткаю здалека, бо впритул не влазить в кадр.


17. Тротуари дивні.
Хоча місто невеличке, ми добряче покружляли, намотуючи кола.


18. Лавки — і красиво, і зручно для мешканців.


19. Благоустрій іноді дивує. Ось як, наприклад, зáмок:)


20. Виходимо на центральну площу, до міськради.


21. Площа Т. Шевченка — центральна площа Українки.


22. Для урбаністів Українка дуже цікава міською багатоповерховою забудовою. Нову частину міста почали будувати у 1969му як містечко енергетиків для працівників електростанції. А вже у 1979 селище отримало статус міста. Хоча мені чомусь здавалося, що Українка — це смт. . У місті проживає всього лише 15 тис. жителів.


23. оО! Так тут організоване роздільне збирання сміття! Цікаво, коли й до нашого міста дістанеться така новація.


24. Раптом... посеред багатоповерхової забудови трапився старовинний будинок. Мабуть, найстаріший будинок в Українці.
Ним виявився дім молитви Євангельскької церкви «Пілігрим».


25. Музична школа.


26. Бювет у сквері. Виявляється, й в Українці є бювети.
До речі, може в когось є можливість сфоткаим незвичні бювети у Києві (переважно, на лівому березі) — буду вдячний.


27. Недобудований спорткомплекс. Виглядає незвично, але чи є доступ всередину і чи є на що там дивитись?


28. Всередині нічого цікавого — підлога і стіни. Спорткомплекс використовується як склад і тому замкнений. Зберігають запасну писанку.


29. Поруч — така сама будівля. Тільки це басейн. Також виглядає класно. Кажуть, що це типовий проект фізкультурно-оздоровчого комплексу «Канск», але таку архітектуру бачу вперше.


30. О! Тут вже хоча б щось. Хоча нецікаво.
Єдине, що цікаво — схожа заброшка снилася. Такі самі металеві лєса, якісь сходинки. Як?! Як мені могло наснитися там, де не був?!


31. Басейн. Більше тут дивитись нічого.
А я думаю, что в тирнеті немає звіту з цього абандону? А виявляється, що заброшка нецікава.


32. Ще раз оглядаюсь на незвичний вигляд спорткомплексу.


33. Поруч — стадіон.


34. Житлові будинки.


35. Парк (панорама).


36. Парк. Нічо так, гарний.


37. Виходимо на якусь алею, на якій розташовані єдині два пам'ятника в Українці.


38. Хрест на честь 2000-ліття Різдва Господнього.
На Вікімапії чомкусь пощзначений як пам'ятник чорнобильям.


39. Пам'ятний знак на честь 30-ліття закінчення Великої Вітчизняної війни. От і всі пам'ятки у місті.


40. Дитячий майданчик. Спонсор — кондитерська корпорація «Roshen»:D


41. Пошта.


42. Школа №1.


43. Автостанція. Так, в Українці є автостанція. Від міста розходяться приміські маршрути до Обухова та навколишніх сіл.
Що цікаво, у самій Українці міського маршруту нема.


44. Планував з'їздити в ще одне цікаве місце, але марно прочекали маршрутку. Розклад змінили (а в інтернеті зовсім інший). От так, облом.
Треба буде ще раз окремо приїжджати.

Ну, як такі справи, то можна неспішно прогулятися.


45. Через все місто проходять труби — характерна особливість Українки. Мабуть, це тепломережа від електростанції? Але чому вона надземна, а не підземна?


46. Торгові ряди біля автостанції.


47. Будинок побуту радянскої конструкції.


48. Магазин 1970х років побудови.


49. Закинута баня. Але фіг залізеш.


50. Пожежгна частина. А біля пожежної частини...


51. «Таврія Нова» МНСників! Я навіть подумати не міг, що «Таврії» десь можуть використуваватись в якості службового спецтранспорту.


52. І ЛуАЗ. Теж рідкість для наших міст. Сфотав взагалі вперше.


53. Труби. Усюди труби.


54. Йдемо до залізничної станції «Трипілля-Дніпровське». По дорозі зустрічаємо закинуту автобусну зупинку.


55. Вокзал. Цікаво, чому назвиється «Трипілля», якщо розташоване в Українці? Може, для конспірації.


56. Станція величенька. Вид в бік Києва.


57. Вид в бік Миронівки. За платформою видніється зхалізничне депо електростанції.


58. Також з платформи відкирвається чудовий краєвид на дачний масив і Дніпро.


59. Ну і, звичайно, Трипільска ТЕЦ. Високовольнта ЛЕП, за сумісництвом, труба — не вкладається в шаблон. Цікаво, а десь є ЛЕП, що тримаються за будинки?


60. Повертаємося на набережну, Дніпровський проспект. Знову «Таврія».
Хоча трапився й Мерседес з російськими номерами(!).


61. К — краса!


62.


63. Ближче до межі міста набережна нецікава.
До речі, що то за гора маячить?


64. Ще один абандон. Помічаємо недобудований готель.


65. Сходинки, що ведуть у воду:)


66. Поки сиділи, до нас підійшла вагітна кішка. Мабуть, сподіваючись, що ми ловимо рибу і пригостимо чимось смачненьким.
Напевно, треба з собою в дорогу брати котячий корм, бо наша киця привередлива і не все їсть. А ці будуть раді.


67. Ближче до центру набережна стає зеленішою.


68.


69. Палац культури «Енергетик». Щоправда, зараз він банк і супермаркет:)


70. Йшли собі, аж раптом побачили, що баржа підпливає до берегу. Побіжали. Зафоткати встигли.


71. Набережна біля спортивного майданчика.


72. Дивна конструкція — рятувальна станція.
Кінець набережної — далі починається пляж.


73. Цікава особливість Українки — багато автомобілів «Таврія». Різних моделей і модифікацій.
Може, працівникам Трипільскої ТЕС закуповували?


74. Поки фоткав «Славуту» нас обступили котики. Штук 6 мабуть. Подумали, що будемо прикормлювати.
Теж особливість міста.

  В подорож взяв з собою парасолю (зонт), хавчик і другий фотік. А ще тримав куртку, бо постійно падала. Тому пересуватися, і тим паче фоткати, було незручно. Надворі погода, всупереч синоптикам, було шикарна — не весняна, літня спека. По дорозі назад ручки в пакета не витримали — довелося купляти пакунок в супермаркеті. Хоча місто невелике, ми його обійшли вздовж і впоперек. Та й фоткав все підряд. Навіть не рахував скільки назнімав. Ледве відібрав знімки (так багато нафотографував), щоб зробити фотозвіт. На щастя, парасоля не знадобилася (лише по приїзду додому полив дощик) і другий фотик не знадобився — акумулятору вистачило.

  Ну а загалом, цікаве і красиве містечко, варте того, щоб приїхати ще. Не заради фоток, а щоб просто прогулятись.