![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
maxiwellЗа складеною традицією, щороку перший фотозвіт нового року присвячений закинутим місцям. І так само, за традицією, це об'єкт, відвіданий наприкінці минулого року. Хоча при всьому вищезазначеному це не зовсім заброшка у звичному розумінні. Фактично це Історико-експозиційний реставраційний центр КП «Київпастранс» на території колишнього Автобусного парку №3. Тобто, музейно-ремонтний майданчик Музею громадського транспорту. Хоча, назвати його можна по-різному. Виглядає це все як діючі і списані автобуси, тролейбуси на території недіючого автобусного парку. Враження від побаченого теж суперечливі, як і саме місце. Але оскільки списаної (закинутої) техніки набагато більше, ніж відреставрованої, та й територія не використовується за призначенням, то думаю, що формально можна використати тег «заброшка». Тим паче, що на цей раз по деяким закинутим автобусам і тролейбусам вдалося походити (на відміну від екскурсій в Автобусні парки). І, судячи з усього, реставрувати списану техніку ніхто не збирається.
А так, це абандон на грані фолу.
Неоднозначність експозиційно-реставраційного центру криється не тільки в поєданні ходового транспорту і ремонтних майстерень зі списаною технікою і недіючою інфраструктурою автобусного парку, а й у поєднанні двох організацій — філії київського музею громадського транспорту і колишнього автобусного парку. Так що історичну довідку треба давати по двом місцям.
Отже, почну з музею. Він був створений у 1927 році. Під час Другої світової війни експозиція була розграбована, а сам музей відновився лише 1992 року. До 2011 року він розташовувався біля Київського заводу електротранспорту і складався тільки з документів і фотоматеріалів. У 2011му музей, разом із заводом електротранспорту, переїхав до старої території Дарницького трамвайного депо — аж на лівий берег столиці. Наступного року музей обзавівся натурними експонатами: автобусами, тролейбусами і трамваями. Але території було недостатньо для розширення експозиції і тому у грудні 2015го, на території колишнього Автобусного парку №3 (пізніше — Автобусно-ремонтному парку), відкрили філію музею.
Ну і про територію підприємства. Автобусний парк №3 створили в 1963 році. Тоді він мав багато назв: АТП-09123, АТП-33030, АТП-13030. З 2001го став називатися Автобусним парком №3. Працював на муніципальних маршрутах до листопада 2010го. Комерційні маршрути (маршрутки) підприємство обслуговувало до літа 2011го. В результаті світової економічноїї кризи і скорочення кількості маршрутів, у столиці почали закривати автобусні парки. Так не стало Автобусного парку №3. З середини 2011го він став Ремонтно-автобусним парком. А в 2015му його перетворили на експозиційно-реставраційний центр музею громадського транспорту.
1. Запасник музейної техніки на території колишнього автобусного парку. До речі, це третій київський автобусний парк, в якому побував.
17 грудня 2016го року у ІЕРЦ (Історико-експозиційному реставраційному центрі) був День відкритих дверей. В грудні 2015го екскурсію пропустив — тому цього разу зібрався незважаючи на недоліковану застуду і відмові більшості друзів скласти компанію. Добре —![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-userinfo.gif)
avganez погодився прогулятися. Хоча народу в той день прийшло багато. СТТС і Фотобус одразу заполонили фотки з заходу.
Нафотографував багато. Тому фотозвіт про майданчик музею громадського транспорту буде в двох частинах. В першій частині подивимось, в якому стані знаходяться музейні експонати на вулиці (списані і ходові) і автобусний парк.
2. Колишній автобусний парк №3. Цікаво, що вхід з провулку Радіщева. Хоча за адресою розташований на вул. Виборзькій. Опівдні зібралося багато машин і народу.
3. Адміністративний корпус.
4. Як видно по рейкам, в експозиційно-реставраційному центрі мали б бути й трамваї. Але їх нема.
5. Котельня автобусного парку.
6. Стоянка музейної технікми виглядає так. Що цікаво, комунальний музейний транспорт стоїть на вулиці. А в ангарах — машини приватних колекціонерів.
7. Автозаправний комплекс.
8. Автозаправні колонки старовинні.
9.
10. Паливний склад.
11. «БД — дело каждого»:) В сенсі, «безпека руху» («безопасность движения» — російською) — а не те, що прийшло на думку.
12. Neoplan N216H Jetliner — №5556. Мій ровесник — 1983 року випуску. В «Київпастрансі» такий автобус тілдьки один. Та й той, нажаль, неходовий.
13. Списаний Säffle (Volvo) №5604. В 2013му він ще був справним.
14. Інший Säffle на шасі Volvo — №5607 — на ходу.
15. Все змішалося в музейно-реставраційному комплексі: і діючі машини, і списані; і комунальні експонати, і приватні; і автобуси, і тролейбуси.
16. Румунський тролейбус DAC 217E №4397. Раніше у Києві їх було багато. Тепер же лишився єдиний. Причому не тільки в Києві, а й в світі. Нажаль, на даний час, експонат відреставрований, але не ходовий.
Модель незручна, зате містка. На завантажених маршрутах не вистачало Шкод, тому були змушені закупати менш комфортні румунські «гармошки».
17. На щастя, можна було потрапити всередину тролейбуса. Місце водія.
18. Середні двері у тягачі добре ілюструють незручний салон. Висока підлога, виступ на сходах і вузький прохід.
19. Салон, вид назад. На підлозі валяється якась залізяка.
20. Вид в бік переду. Салон виглядає відреставрованим. Треба тільки кузов підфарбувати і зробити тралік ходовим. Але у це не дуже віриться.
21. ПАЗ-672М в рідкісній однодверній версії. Купили для музею в ходовому стані. Так простіше. Та й комунальні ПАЗіки не зберіглися.
22. Ikarus EAG E90.20. Приватний музейний експонат. На ходу. Частий учасник автомобільних виставок.
23. Ikarus 256 клубу «Old Car Service».
24. Автобус МАЗ 105 №4601 і тролейбус Škoda 14TrM. Обидва неходові.
25. МАЗ в поганому стані: розкрадений і розібраний. При тому, що не зовсім старий — 2001 року.
26. Салон.
27. Škoda 14TrM №410. Виглядає непогано. Краще, ніж сусідній МАЗ. Хоча тралік теж не їздить.
28. Панель приладів майже ціла.
29. Оригінальний шкодівський салон. Не КВРений.
30. Ящик для маршрутних табличок. На сучасних тролейбусах такого нема.
31. Біля цеху стоїть ряд списаних автобусів — музейний запасник.
32. ЛАЗ 695Н. Нажаль, новоробні — 2000х років випуску. Хотілося б, щоб у експозиції був ЛАЗ 695Н 1990х — з водійською дверрю і люком спереду. А 695ті останніх років випуску не настільки цінні, як старі.
33. Бортовий номер. Ностальгія! Зараз номери наносять оракалом, а не фарбою.
34. Новоробні ЛАЗи були зачинені. Сфоткав через щілину в дверях.
35. ЛАЗ А141.
36. Богдан А231 (аж дві штуки!) і ПАЗ-32053.
37. Aabenraa на базі Вольво.
38. Автобуси-гармошки Säffle на шасі Volvo B10MA-55.
Зверніть увагу, що передки відрізняються.
39. Säffle №5217 і №5216. Зліва — 1984 року. Праворуч — 1983го. Як бачите, зовні відрізняються.
40. Це теж шведські автобуси на шасі Вольво. На перший погляд однакові. Але придивіться уважніше. Ліворуч — Arna M86BF, два інші — Arna M83.
41. А це вже не Volvo, а Scania.
42. Шведські гармошки. У Києві проїздили недовго, але залишили слід в історії.
43. ЛАЗ 52527 №1276. Начебто проїздив тільки 4 роки.
Оскільки двері нема, зазирнемо що у салоні.
44. Всередині — жах! Підлога знята. Видно моторний відсік.
45. Салон взагалі повний треш. Реально закинутий автобус.
46. Водійське місце й те — без панелі приладів і сидіння.
47. Наступний ЛАЗ-52527. Панель приладів чомусь інша.
48. Салон більш-менш вцілілий.
49. «Подіум»: місця над двигуном.
50. Хоча мотору вже нема.
51. Час переходити до Ікарусів.
52. Ikarus 280.33 №4217, що на заголовній і попередній фотці. Сумна картина, але хочеться вірити, що автобус відновлять.
Зранку автобус був зачинений, але пізніше хтось з відвідувачів його відкрив.
53. Всередині все розкрадено.
54. Стан салону, м'яко кажучи, не дуже. Стеля відпадає.
55. Салон Ікарусу не бачив мабуть років 15.
56. Вже полудень — а скільки всього ще треба подивитись!
57. Ikarus приміської модифікації 280.03, куплений автобусним парком б/у в 2000х.
58. Оце так знахідка! Тролейбус МТБ-82Д. Тепер їх у Києва дава. Було б добре, якби до ладу довели хоча б один.
59. Ikarus 260.50 №1210 (екс 1226).
60. Ще один Ikarus 260.50 — №1645, 1990 року.
61. Крізь розбите лобове скло можна зазирнути у салон.
62. А це інша модифікація — 280.37 (№1216). Та ще й з радянськими номерами!
63. Сучасна техніка теж переходить у розряд історії. Богдан А144.5.
64. Перелатаний ЛАЗ 52523 перехідний.
Нажаль, для музея не зберігли справжнього ЛАЗу 52523.
65. Раритетна вантажівка — «Колхіда» (точно модель не назву). Скоріш за все — автопарковий баластний тягач.
66. МАЗ 103.060 (№1884 - екс. №1344) — не така давня, але вже історія.
67. Десь у тролейбусних депо відкопали кузова тролейбусів Škoda 9Tr. Хоча збиралися купити цілий тролейбус з Рівного.
68. Ще одна Шкода.
69. Рідкісний і незвичний вітчизняний тролейбус — ЮМЗ Е186.
70. ЛАЗ 525270 №1429. Чомусь написано, що продається.
71. Раптово! Історичний артефакт: стара маршрутна табличка до перенумерації приміських маршрутів (коли це відбулося? У 2004-2008му). І маршрут знайомий — до Білогородки. Після перенумерації він став 748. А потім став обслуговуватися приватним перевізником.
72. Списані вантажні автомобілі.
73. Легковушки, що очікують реставрації.
74. Будівлі колишнього автобусного парку.
75. Приміський Ікарус, якого бачив у Автобусному парку №6. Пам'ятаю, у 2012 і 2013 навіть і мови не йшло про збереження автобусів з 6го парку. Так що можливо не все так погано..?
76. Цех технічного огляду.
77. Розвертаюсь і йду назад, щоб показати експонати, виставлені в ангарах. Але про це читайте в другій частині звіту.
P.S.: Походу це перший сталк, присвячений закинутій техніці. Хоча цікавить і ваша думка: на ваш погляд, це абандон, чи ні? Можливо, друга частина буде без тегу «заброшка».
А так, це абандон на грані фолу.
Неоднозначність експозиційно-реставраційного центру криється не тільки в поєданні ходового транспорту і ремонтних майстерень зі списаною технікою і недіючою інфраструктурою автобусного парку, а й у поєднанні двох організацій — філії київського музею громадського транспорту і колишнього автобусного парку. Так що історичну довідку треба давати по двом місцям.
Отже, почну з музею. Він був створений у 1927 році. Під час Другої світової війни експозиція була розграбована, а сам музей відновився лише 1992 року. До 2011 року він розташовувався біля Київського заводу електротранспорту і складався тільки з документів і фотоматеріалів. У 2011му музей, разом із заводом електротранспорту, переїхав до старої території Дарницького трамвайного депо — аж на лівий берег столиці. Наступного року музей обзавівся натурними експонатами: автобусами, тролейбусами і трамваями. Але території було недостатньо для розширення експозиції і тому у грудні 2015го, на території колишнього Автобусного парку №3 (пізніше — Автобусно-ремонтному парку), відкрили філію музею.
Ну і про територію підприємства. Автобусний парк №3 створили в 1963 році. Тоді він мав багато назв: АТП-09123, АТП-33030, АТП-13030. З 2001го став називатися Автобусним парком №3. Працював на муніципальних маршрутах до листопада 2010го. Комерційні маршрути (маршрутки) підприємство обслуговувало до літа 2011го. В результаті світової економічноїї кризи і скорочення кількості маршрутів, у столиці почали закривати автобусні парки. Так не стало Автобусного парку №3. З середини 2011го він став Ремонтно-автобусним парком. А в 2015му його перетворили на експозиційно-реставраційний центр музею громадського транспорту.
1. Запасник музейної техніки на території колишнього автобусного парку. До речі, це третій київський автобусний парк, в якому побував.
17 грудня 2016го року у ІЕРЦ (Історико-експозиційному реставраційному центрі) був День відкритих дверей. В грудні 2015го екскурсію пропустив — тому цього разу зібрався незважаючи на недоліковану застуду і відмові більшості друзів скласти компанію. Добре —
avganez погодився прогулятися. Хоча народу в той день прийшло багато. СТТС і Фотобус одразу заполонили фотки з заходу. Нафотографував багато. Тому фотозвіт про майданчик музею громадського транспорту буде в двох частинах. В першій частині подивимось, в якому стані знаходяться музейні експонати на вулиці (списані і ходові) і автобусний парк.
2. Колишній автобусний парк №3. Цікаво, що вхід з провулку Радіщева. Хоча за адресою розташований на вул. Виборзькій. Опівдні зібралося багато машин і народу.
3. Адміністративний корпус.
4. Як видно по рейкам, в експозиційно-реставраційному центрі мали б бути й трамваї. Але їх нема.
5. Котельня автобусного парку.
6. Стоянка музейної технікми виглядає так. Що цікаво, комунальний музейний транспорт стоїть на вулиці. А в ангарах — машини приватних колекціонерів.
7. Автозаправний комплекс.
8. Автозаправні колонки старовинні.
9.
10. Паливний склад.
11. «БД — дело каждого»:) В сенсі, «безпека руху» («безопасность движения» — російською) — а не те, що прийшло на думку.
12. Neoplan N216H Jetliner — №5556. Мій ровесник — 1983 року випуску. В «Київпастрансі» такий автобус тілдьки один. Та й той, нажаль, неходовий.
13. Списаний Säffle (Volvo) №5604. В 2013му він ще був справним.
14. Інший Säffle на шасі Volvo — №5607 — на ходу.
15. Все змішалося в музейно-реставраційному комплексі: і діючі машини, і списані; і комунальні експонати, і приватні; і автобуси, і тролейбуси.
16. Румунський тролейбус DAC 217E №4397. Раніше у Києві їх було багато. Тепер же лишився єдиний. Причому не тільки в Києві, а й в світі. Нажаль, на даний час, експонат відреставрований, але не ходовий.
Модель незручна, зате містка. На завантажених маршрутах не вистачало Шкод, тому були змушені закупати менш комфортні румунські «гармошки».
17. На щастя, можна було потрапити всередину тролейбуса. Місце водія.
18. Середні двері у тягачі добре ілюструють незручний салон. Висока підлога, виступ на сходах і вузький прохід.
19. Салон, вид назад. На підлозі валяється якась залізяка.
20. Вид в бік переду. Салон виглядає відреставрованим. Треба тільки кузов підфарбувати і зробити тралік ходовим. Але у це не дуже віриться.
21. ПАЗ-672М в рідкісній однодверній версії. Купили для музею в ходовому стані. Так простіше. Та й комунальні ПАЗіки не зберіглися.
22. Ikarus EAG E90.20. Приватний музейний експонат. На ходу. Частий учасник автомобільних виставок.
23. Ikarus 256 клубу «Old Car Service».
24. Автобус МАЗ 105 №4601 і тролейбус Škoda 14TrM. Обидва неходові.
25. МАЗ в поганому стані: розкрадений і розібраний. При тому, що не зовсім старий — 2001 року.
26. Салон.
27. Škoda 14TrM №410. Виглядає непогано. Краще, ніж сусідній МАЗ. Хоча тралік теж не їздить.
28. Панель приладів майже ціла.
29. Оригінальний шкодівський салон. Не КВРений.
30. Ящик для маршрутних табличок. На сучасних тролейбусах такого нема.
31. Біля цеху стоїть ряд списаних автобусів — музейний запасник.
32. ЛАЗ 695Н. Нажаль, новоробні — 2000х років випуску. Хотілося б, щоб у експозиції був ЛАЗ 695Н 1990х — з водійською дверрю і люком спереду. А 695ті останніх років випуску не настільки цінні, як старі.
33. Бортовий номер. Ностальгія! Зараз номери наносять оракалом, а не фарбою.
34. Новоробні ЛАЗи були зачинені. Сфоткав через щілину в дверях.
35. ЛАЗ А141.
36. Богдан А231 (аж дві штуки!) і ПАЗ-32053.
37. Aabenraa на базі Вольво.
38. Автобуси-гармошки Säffle на шасі Volvo B10MA-55.
Зверніть увагу, що передки відрізняються.
39. Säffle №5217 і №5216. Зліва — 1984 року. Праворуч — 1983го. Як бачите, зовні відрізняються.
40. Це теж шведські автобуси на шасі Вольво. На перший погляд однакові. Але придивіться уважніше. Ліворуч — Arna M86BF, два інші — Arna M83.
41. А це вже не Volvo, а Scania.
42. Шведські гармошки. У Києві проїздили недовго, але залишили слід в історії.
43. ЛАЗ 52527 №1276. Начебто проїздив тільки 4 роки.
Оскільки двері нема, зазирнемо що у салоні.
44. Всередині — жах! Підлога знята. Видно моторний відсік.
45. Салон взагалі повний треш. Реально закинутий автобус.
46. Водійське місце й те — без панелі приладів і сидіння.
47. Наступний ЛАЗ-52527. Панель приладів чомусь інша.
48. Салон більш-менш вцілілий.
49. «Подіум»: місця над двигуном.
50. Хоча мотору вже нема.
51. Час переходити до Ікарусів.
52. Ikarus 280.33 №4217, що на заголовній і попередній фотці. Сумна картина, але хочеться вірити, що автобус відновлять.
Зранку автобус був зачинений, але пізніше хтось з відвідувачів його відкрив.
53. Всередині все розкрадено.
54. Стан салону, м'яко кажучи, не дуже. Стеля відпадає.
55. Салон Ікарусу не бачив мабуть років 15.
56. Вже полудень — а скільки всього ще треба подивитись!
57. Ikarus приміської модифікації 280.03, куплений автобусним парком б/у в 2000х.
58. Оце так знахідка! Тролейбус МТБ-82Д. Тепер їх у Києва дава. Було б добре, якби до ладу довели хоча б один.
59. Ikarus 260.50 №1210 (екс 1226).
60. Ще один Ikarus 260.50 — №1645, 1990 року.
61. Крізь розбите лобове скло можна зазирнути у салон.
62. А це інша модифікація — 280.37 (№1216). Та ще й з радянськими номерами!
63. Сучасна техніка теж переходить у розряд історії. Богдан А144.5.
64. Перелатаний ЛАЗ 52523 перехідний.
Нажаль, для музея не зберігли справжнього ЛАЗу 52523.
65. Раритетна вантажівка — «Колхіда» (точно модель не назву). Скоріш за все — автопарковий баластний тягач.
66. МАЗ 103.060 (№1884 - екс. №1344) — не така давня, але вже історія.
67. Десь у тролейбусних депо відкопали кузова тролейбусів Škoda 9Tr. Хоча збиралися купити цілий тролейбус з Рівного.
68. Ще одна Шкода.
69. Рідкісний і незвичний вітчизняний тролейбус — ЮМЗ Е186.
70. ЛАЗ 525270 №1429. Чомусь написано, що продається.
71. Раптово! Історичний артефакт: стара маршрутна табличка до перенумерації приміських маршрутів (коли це відбулося? У 2004-2008му). І маршрут знайомий — до Білогородки. Після перенумерації він став 748. А потім став обслуговуватися приватним перевізником.
72. Списані вантажні автомобілі.
73. Легковушки, що очікують реставрації.
74. Будівлі колишнього автобусного парку.
75. Приміський Ікарус, якого бачив у Автобусному парку №6. Пам'ятаю, у 2012 і 2013 навіть і мови не йшло про збереження автобусів з 6го парку. Так що можливо не все так погано..?
76. Цех технічного огляду.
77. Розвертаюсь і йду назад, щоб показати експонати, виставлені в ангарах. Але про це читайте в другій частині звіту.
P.S.: Походу це перший сталк, присвячений закинутій техніці. Хоча цікавить і ваша думка: на ваш погляд, це абандон, чи ні? Можливо, друга частина буде без тегу «заброшка».
