Трохи про все і не тільки

Помітив: чим довше займаюсь сталкерством — тим менше цікавлять недобудовані об'єкти. Мабуть, за 5 років дослідження закинутих об'єктів, поступово приходить розуміння, що недобуди понурі і одноманітні. Хіба що трапиться якесь незвичне місце — як столичний Льодовий стадіон (куди тепер фіг пролізеш), або готель-хмарочос у Дніпрі (куди далеко їхати і який також гарно охороняється). Бо навіть в порожній заброшці можна відшукати залишки інтер'єру або оздоблення. А в недобуді — лише стіни з цегли і бетону. Можливо тому недобудований асфальтний (чи то сміттєспалювальний) завод на Троєщині в 2013 році був в планах. А в 2017 — ні.


1. «Візитівка» цього недобуду — споруда у формі трапеції.

Але втрата цікавості до недобудів — лише одна з причин. Як прочитав в одному з фотозвітів: цей завод — «місце понуре, малоцікаве і важкодоступне». Розташований він на краю троєщинської промзони, біля ТЕЦ-6. Коротше, дикі чигирі. Доїхати туди можна лише на автобусі (та й то, лише з масиву), який їздить раз на годину. А пішки топати від Троєщини дуже далеко і незручно. Надодачу, на об'єкті присутня охорона з собаками. Також там часто грають у війнушку страйкболісти. До того ж, асфальтно-сміттєспалювальний недобуд — досить популярне місце. А у випадку із недобудами це скоріше мінус, ніж плюс. І якби не samogonnoeozero, то я б навряд чи його облазив. Бо в планах були інші місця, та напарниця погодилася лише на цей недобуд. А я скучив за заброшками, тож мені було все одно де лазити.

Про сам завод інфи майже нема. Начебто, почали будувати в середині 1980х, а закинули на початку 1990х. Чи то через нестачу фінансування, чи через те, що кияни були проти будівництва. Бо за деякими джерелами це не асфальтний, а сміттєспалювальний завод. А я ні в тих, ні в інших заводах не розбираюсь, тож не знаю, кому вірити. Та все-таки частіше вказується, що це сміттєспалювальний завод.

Вилазка відбулася вчора. Так що пишу за свіжими враженнями. А вражень було багато!
І це при тому, що на недобуді не було охорони. І сам абандон не вразив. Та чого тільки вартувала прогулянка до цієї заброшки і шлях до «цивілізації»!


2. Як діставалися до асфальтно-сміттєспалювального недобуду — окрема тема (можливо напишу й про це). Та ось, після 6 кілометрів(!) кружляння по полю між Троєщиною і селом Погреби і навколо ТЕЦ, крізь зарослі болотяного лісу помітили «візитівку» — споруду заводу.


3. Найцікавіше, що є на асфальто-сміттєспалювальному недобуді — трапецієвидна споруда незрозумілого призначення. Але до неї ще треба було підібратись.


4. Потрапили на територію по краю урвища, тримаючись за паркан. Цим дуже нагадало минулорічну (якраз рік тому) вилазку по Опіковій лікарні, також недобуду.
За парканом місцевість теж була вся в котлованах. Мабуть тому, від напруженого і обережного ходіння, розболілося коліно. Причому не те, в якому був розрив зв'я́зок, а інше.


5. Тому було одне бажання: швидко все відфоткати і поменше ходити. Тим паче, що знімати особливо нічого.


6. В підвал трапецієвидної будівлі не заліз саме через коліно, що розболілося.


7. Недобудований ангар.


8. З північної сторони — взагалі лише опорні сваї.


9. Тлінні руїни.


10. Невеличкий цех. Четверта, за рахунком, будівля.


11. Будівель мало. І більшість з них, невеличкі.


12. Сортир.


13. Якийсь басейн.


14. Будка, а за нею — адміністративний корпус.


15. Краєвиди одноманітні, тому довелося викручуватись — знімати з різних ракурсів.


16. В дальному закутку помічаємо остов маленького ангару і якусь невідому споруду в соснах.


17. Зліва в кадрі ангар, який проґавили. Праворуч — ще одна маленька будівля.


18. Вирішили не розмінюватися на дрібниці — і одразу піти до адміністративного корпусу.


19. Дивимось, чи нема часом страйкболістів. Здається, нема.


20. Портапляємо у величезний холл.


21. Більшу частину першого поверху займає холл. Тому не лишається нічого, крім як фоткати його з різних ракурсів.


22. Традиційний кадр для недобудів — сходи. Тут вони розмальовані. Ще й видно «укріплення» страйкболістів.


23. Другий поверх.


24. На третьому поверсі — фойє.


25. Фойє третього поверху з іншого ракурсу.


26. Спускаємося донизу. Між сходами, як і на інших недобудах — величезі щілини між плитами.


27. Знову ті самі сходи, що на 22му знімку. Тут і «укріплення», і щілина в підлозі накрита.


28. Оскільки на інших поверхах мало назнімав, вирішив ще дофотографувати перший поверх.


29.


30. Бурульки і холоднеча нагадують, що надворі не весна, а зима.


31. Знайшов другі сходи.


32. Знову фойє на першому поверсі. Ну а ми неспішно йдемо на вихід.
Будівля — типовий офісний недобуд. Хіба що порадувала відсутність сміття. Незасмічені заброшки — велика рідкість.


33. Вигляд в бік ТЕЦ-6.


34. Адмінбудівля з іншої сторони.


35. Територія заводу — суцільні котловани.


36. Загальний вигляд недобудованого заводу. Ще чотири будівлі зліва (не потрапили в кадр) — ось і вся забудована територія. Насправді, абандон невеличкий.


37. Половину території заводу — пустир зі звалищем.


38. Обходимо цех з іншого боку.


39. Руїни.


40. Розвалена будівля і трапецієвидна споруда.


41. Прощальний погляд на заброшку.


42. Вже з дороги, поза забудованою частиною абандону знаходжу якісь незрозумілі споруди.


43. Дорога на територію з пустирем.

Ось і весь асфальтно-сміттєспалювальний завод. Ще один «баян» досліджений. Підсумовуючи скажу, що заброшка не дуже: і будівель мало, і багато споруд на початковій стадії будівництва або взагалі розвалені. Не сподобалось, що вся територія в буєраках. Пересуватися по заброшці стрьомно. А з позитиву — прикольна споруда і чистота на об'єкті. Подяка страйболістам, що тримають недобуд в чистоті. Та чомусь під час вилазки було гнітюче враження. Мабуть, через пустельні краєвиди і руїни. Ще й коліно не дало змогу облазити все.

Думаю, що на початку сталкерства цей недобуд може б і сподобався. А так, на трієчку.

Та це ще не все. Назад вирішили йти по іншій дорозі. До Лісового масиву. Так що попереду був понурий шлях через болота, вирубки, ліс і кладовище. Це той випадок, коли сама вилазка виявилась цікавішою, ніж заброшка.

Дивитися на карті