Трохи про все і не тільки

  Збирався поїхати у Київ по справах, але надійшла пропозиція з'їздити на дачу. Звичайно, довго вагався. В Києві цікавіше, а з дачею тепер пов'язані сумні спогади. Невідомо, яка буде в мене реакція. Але... на присадибній ділянці не був 8 місяців, тому й поїхав.

  Отже, відкрив дачний сезон-2016. Поїхали всі разом. Навіть кішку взяли. Зрозуміло, що було трохи сумно і часто з'являлось відчуття дежавю. Але життя триває. До того ж, в оточенні відбулися зміни, що відволікали від сумних думок: 1) переасфальтували дорогу, яку раніше тільки латали і то зрідка. Тепер рівнесенька; 2) змінився вигляд дачі (добудували будиночок) і дещо змінили обстановку на городі. В такому вигляді дача стала після того, як пропав наш коте; 3)  кішка (яка вперше побувала на дачі і поводиться інакше, ніж Рижик). Також відволікали телефонні дзвінки (недарма взяв мобілку) і приїзд брата з дружиною. А ще ж були садово-городні справи — збирання врожаю. Однак були речі, які нагадували про попередні 9 років, коли кіт і дача були нерозлучні. Справа в тому, що Аліску возили в корзинці, в якій перевозили Рижика. Як кицька досліджувала територію. І вся дача нагадує про Рижика. Бо на дачі він народився і знайшов місце спочинку. Ну і те, що незвачаючи ні на що, він був найкращим котом в нашій сім'ї. Але от кішка себе поводить інакше, ніж Рижик: майже не нявчала в дорозі (кіт мяукав), не хотіла виходити з будинку (кіт навпаки більше цікавився природою, ніж будинком), спостерігває за мухами, не фиркає коли обнюхує дачу, не кусає за ногу і не мітить територію (зі зрозумілих причин). Переживав щоб не втікла.

  Стосовно іншої живності. Котика, який був схожий на нашого Рижика не стало. Білої кішки — теж. Померли більшість собачок, що були минулого року. Але з'явився новий виводок. Тому по дачам знову бігають зграї собак.

  Оскільки кішка не збиралася кусати ноги, то можна було спокійно позагоряти. Але ноги чогось не засмагли. А от спина і руки згоріли. Позасмагав, називається.