Трохи про все і не тільки

  Несподівано! Ні, мова не про перемогу Джамали у "Євробаченні-2016" з піснею "1944" (хоча був цим приємно здивований), а про те, що вчора відважився на авантюрну подорож (чи точніше — прогулянку) до сусіднього населеного пункту — смт. Глеваха. Дивний не лише вибір місця, а й спосіб транспортації: туди вирішив поїхати на електричці, а назад — пішки. Все-таки від мого міста до селища не так далеко. Та ще й можна зекономити. Тим паче, що декілька років тому вже прогулювався вздовж залізниці до платформи «Малютинка».

  Про селище сказати особливо нічого. Як жартують, головна «пам'ятка» смт. Глеваха — психлікарня (до речі, їх там декілька). Що не дуже приваблює. До того ж, селище не рясніє пам'ятками чи історичними будівлями. Але тим цікавіше знаходити цікавинки. Та й селища міського типу на Київщині я вже неоднократно досліджував. А про Глеваху звітів взагалі ще не бачив. І маршрутки в цих місцях ще ніхто не фоткав.

  Серед інших причин: ностальгія (хоча тут доречніше сказати — дитячі спогади) — в 1990х з батьками їздив на базар, що біля залізничної платформи «Глеваха». Потім, на початку 2000х, будучи студентом, один чи два рази з'їздив подивитись на масив багатоповерхівок і транспортну інфраструктуру. Так що давно не бував в тих краях. Ну і остання причина — засидівся вдома. Погода проти подорожей, а цю весну майже прогавив. А тут якраз пообіцяли відсутність опадів, зранку було сонячно і безхмарно. Еге, наївний:) Не тут то було. З полудня погода змінилася і треба було тікати, поки не потрапив під дощ.


1. Смт. Глеваха складається з двох частин: масиву міської забудови (багатоповерхівки, наукові установи і психлікарня) і великого села. Ці дві частини селища розділені автотрасою «Київ-Одеса» (М-05/Е95). Є ще й третя частина селища, яка відділена залізною дорогою — дачі.
  Глеваха (як і смт. Калинівка) сприймається як містечко-супутник Василькову (бо в Василькові немає пасажирської залізничної станції). Як підтвердження, навіть приміська маршрутка від залізничної платформи «Глеваха» до Василькова має міський номер маршруту(!).

  Назва селища походить від невеликої річки Глеви, що протікає через село. Перша згадка про поселення з населенням у 8 сімей. В 18320х рр. Глеваха стажє волостю (найнижча територіально-адмініістративна одиниця, що складалася з декількох сіл). В 1957 році в селі відкрили Обласну психоневрологічну лікарню. З 1976 року Глеваха отримала статус селища міського типу. З 1982 року в селищі працює Науково-інженерний центр «Матеріалообробка вибухом» Інституту електрозварювання ім. Патона НАН України.

  Подивимось, чи вдалося знайти якісь пам'ятки і які пригоди сталися. Без пригод, нажаль, не обійшлося:(

  Пригоди почалися з самого початку. Поїхав на електричці. Але рання виявилась електропоїздом підвищеного комфорту. А на звичайну запізнився. Так що поїхав аж на третій електричці.


2. Спочатку думав піти пішки, а потім назад електричкою, але вирішив зробити навпаки. Бо зранку електрички більш-менш їздять, а в день великі інтервали.
Залізнична платформа «Глеваха». Фастівська платформа нова. Як і у Тарасівці, збудували напроти існуючої платформи протилежного напрямку. Можливо це пов'язано з тим, що стара фастівська платформа розташовувалась у повороті?


3. Цікаво, що нову платформу зробили низькою. Чому???
Хоча... турнікетів нема.


4. А тут була стара платформа фастівського напрямку. Зараз і сліду не лишилось. А ще тут був ринок, який тепер не такий великий, яким був у 90-ті.


5. З цієї сторони селища розташовані дачні масиви, ринок і підрозділ Інституту фізіології і генетики рослин Національної Академії наук України.


6. Один з корпусів науково-виробничого відділу.


7. «Одеська» траса (М-05) і автобусна зупинка «Глеваха».


8. Автобусна зупинка з іншого боку — розворотне кільце і кінцева зупинка маршрутки до Василькова. Якщо навіть помріяти про тролейбусний маршрут до Василькова (хоча б чисто теоретично), то він тут ніяк не поміститься.
В 2003-2004му були ПАЗікі до навколишніх сіл (не знаю як зараз).


9. Уздовж вулиці тягнеться довгий паркан психоневрологічної лікарні.


10. Але частину території відгородили і зробили відкритою, побудувавши церкву. Колишній сад психлікарні.


11. Церква «Неупиваемая чаша» Української православної церкви Московського патріархату (в джерелах ніде не вказується приналежність до патріархату). Збудована в 2007 році.
В церкву ходять працівники психоневрологічної лікарні.


12. З іншого боку вулиці розташовалась недобудована кафешка.


13. Пройдемось вглиб мікрорайону. Водонапірна башта.


14. В кущах і зелені причаївся закинутий дитячий садок. Взяв на замітку, щоб подивитись. Але лізти не захотів. Бо дуже схоже на помешкання бомжів. Перевіряти не став.


15. Прохідна «лікарні суворого режиму».


16. З іншого боку — наукова установа без крутої аббревіатури з аббревіатурою «ВНИИВИД» (Всесоюзный научно-исследовательский институт восстановления изношенных деталей — російською), Всесоюзний науково-дослідний інститут відновлення зношених деталей.


17. Далі — установа з не менш крутою аббревіатурою «НЦЦ "ІМЕСГ"» — Національний нуковий центр «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства».


18. Інститут виглядає охайно. Якраз стригли траву.


19. Тим часом проїзджає маршрутка ХАЗ-3230 «Скіф» на базі російської вантажівки ЗІЛ-5301 «Бичок». Рідкісна модель. А у Василькові таких декілька. Цікаво, ГАЗельки ще їздять?
Незважаючи на те, що маршрут «Зал. платформа "Глеваха" — Васильків» — приміський, нумерація у маршрута міська (№2).


20. Вулиця Вокзальна. Вид в сторону платформи «Глеваха». Зліва — психоневрологічна лікарня, справа — наукові інститути.


21. Тротуар дивний. Східці, потім місток.


22. Сортир у парку.


23. Тротуар біля парку нагадує джунглі:)


24. За парком — мікрорайон багатоповерхівок. Сфоткати важкувато, бо якщо не люди ходять, то через рослинність нічого не видно.
Як бачимо, є не лише стара забудова, але й нові будинки. Зупинок я не пригадую.


25. Мікрорайон і кінцева зупинка 305 маршрутки.


26. Перехрестя Вокзальної вулиці з дорогою на Висильків. На початку 2000х світлофору не було. Повороти здійснювалися через розвороти на трассі.


27. Вид з Васильківської траси в бік вулиці Вокзальної.
Ну а я розвертаюся і йду роздивлятись масив.


28. «Центр» урбаністичного мікрорайону Глевахи. Дитяча школа мистецтв в багатоповерхівці.


29. Фонтан.


30. Сільрада. Розговорився з якимось дядьком. Той здивувався, що комусь цікаве це селище:) Та й взагалі не розуміє, навіщо розповідати про населені пункти в інтернеті.


31. Біля сільради — невеличка церква в вагончику невідомого патріархату.


32. Новий будинок по Вокзальній, 53.


33. Будинок закритого типу. Знаю, що такі є у Києві і у селищі Чайка під Києвом, але тут таке здивувало.


34. Пожежна частина.


35. Ну от, вийшов з урбаністичної частини селища. Попереду піш9охідний місток через трассу «Київ-Одеса». І собачка, яка ледь не вкусила:)


36. Цей місток дуже стрьомний. В 2009 році п'яний водій на самосвалі МАЗ підняв кузов і зніс проліт мосту. Перекриття впало на кабіну і прибило водія.
Деякий час міст стояв зруйнованим, але потім його відновили.


37. Але знаходитися на мосту стрьомно. Металеві конструкції проржавіли, щілини. Поки фоткав маршрутки переживав, щоб не завалився.


38. Вид на міську забудову Глевахи.


39. Заболочений пустир віддали під приватну забудову котеджами.


40. З іншого боку автотраси сільська частина Глевахи. Саме у ній є декілька пам'ятників.

 Тим часом хмарок дощового виду на небі стало помітно більше. Тож фоткати маршрутки ніколи — ще півдороги попереду. А сховатися від дощу нема де.


41. Здивований, що через сільську частину забудови проходить маршрутне таксі.

  Ну а далі шукаю поглядом пам'ятки, які повинні вже з'явитись. Йду прискореним кроком. А сам собі думаю, що узбіччя фігове — вологий грунт. І тут якраз проїзджає фура. Довелося різко звертати на узбіччя і... йо%бнувся. Добре, що благополучно. Обійшлося ссадинами. Але настрій зіпсовано (тим паче, що й погода підштовхує прискоритися).


42. Медпункт.


43. А от і пам'ятки. Вулиця Київська — центральна вулиця сільської частини селища.


44. Два пам'ятника розташувалися біля колишньої сільради, в якій зараз стоматологія.


45. Пам'ятник ліквідаторам та постраждалим від аварії на Чорнобильській АЕС.


46. Пам'ятник загиблим у Великій вітчизняній війні.


47. Колишній магазин продтоварів.


48. Зачинена пошта.


49. Неподалік розташований третій пам'ятник у Глевасі.


50. Меморіал мешканцям села Глеваха — жертвам Голодомору 1932-1933р. та політичних репресій 1937-1939рр.


51. Будівництво Свято-Покровського храму Української православної церкви Московського патріархату.


52. Поруч (але вже на іншій вулиці) розташована ще одна церква. Яка саме невідомо. Як тільки зібрався фоткати, з'явився священник. Тому тільки такі фото.


53. Знайшов закинутий будинок.


54. Вулиця Комсомольська. Видно залізницю і Малютинський ліс.


55. Струмок — річка Глива.


56. От і залізниця «Фастів - Київ». Небо зовсім затягло хмарами.
В очікуванні дощу то натягав, то скидав капюшон. Поки не відірвав шнурок:) Ну, рано чи пізно доламав би. Шкода, що жилетка нова.


57. Вже зовсім близько околиця Глевахи.


58. Річка Глива утворює болотисту місцевість і каскад ставків і копанок.


59. Ліс. Хрест і квартальний стовп.


60. Залізнична платформа «Малютинка». В 2013му замінилои старі платформи на нові. Тільки чомусь зробили їх низькими.
Що цікаво, ні квиткових кас, ні турнікетів нема. І від дощу теж ніде сховатись.


61. Хоч вітер додавав прохолоди, але мені було навіть жарко. Лише коли на горизонті побачив Боярку зітхнув з полегшенням.

  Ввечері ще були справи. На щастя, не запізнився. Та стомився, бо накружляв більше, ніж розраховував. Так що під'їхав маршруткою. Ну а біля дому розпочався дощ.
  Отже, підсумую. Смт. Глеваха не дуже цікаве містечко, але цікавинки можна знайти. А я ще знайшов пригоди. Пішов один, запізнився на електричку, пройшовся нерозвіданою частиною селища, навернувся, зіпсував жилетку і ледве не потрапив під дощ. Зате прогулявся.