Трохи про все і не тільки

«Вже не тішу я себе ще молодим.
Що мною можна забивати цвяхи.»
(Арсен Мірзоян)

Коли був 18-літнім не міг уявити себе 30-літнім. Але час летить невпинно і вже 30-літній рубіж давно пройдено. Навіть більше — в березні виповнилося 36 років. Це серйозний вік. За сучасними мірками молоддю вважаються особи до 35 років. А 36 — це, приблизно, екватор життя. І від усвідомлення цього на душі ніяково. Страшно подумати, що буде, коли настане «криза середнього віку». І можливо, я б не так переймався, якби були якісь позитивні зміни. А так... здоров'я з роками не додається; так і не побував і малоймовірно, що в майбутньому здійсню закордонну подорож; про вилазку в Чорнобильську зону можна і не сподіватись; офіційну роботу навряд чи знайду; особисте життя теж навряд чи налагодиться; друзів, з якими можна було порадитись, «поплакатись в жилетку» або поділитись радістю, фактично нема, при цьому не вдається завести нові знайомства. На додачу до цього помічаю, що стаю більш відлюдькуватим. Так, що інколи не хочеться виходити з дому. Хоча це і не дивно, бо у подорожі давно ніхто не кличе. А чим довше сидиш вдома, тим менше бажання прогулятися. Та й що такого можна побачити надворі, якщо все навколо те саме?


1. Однак, щоб зовсім не занудьгувати, вирішив пройтись хоча б десь. Тим паче, за вікном така краса — квітнуть дерева, розпускаються бруньки і листя.

Звичайно, замість фоткання квіточок і листя, я б краще десь полазив по заброшках, але одному сталкерити ризиковано. Тому поки так... Весняні замальовки.
( Читати далі (+30 фото)... )