![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
maxiwell Чим більше цікавишся дотами Київського укріпрайону, тим більше переконуєшся наскільки цікавими можуть видатися ці оборонні вогневі споруди періоду Другої світової війни. Вражає різноманіття типів дотів: кулеметні доти, артилерійські доти, відкриті артилерійські позиції, командно-спостережні пункти, польове укриття. За конструкцією доти також різні: одноповерхові трьохамбразурні типу М2, одноповерхові і двоповерхові типу Б, невеликі 1-2 кулеметні доти. У Київському укріпрайоні (далі — КиУР) є і доти індивідуальних проектів. Також є доти з підземними ходами. До наших часів «відлуння війни» зберіглися в різному стані: частина дотів і ТАУТів зникли або вбудовані в інші споруди; багато зруйнованих і напівзруйнованих, деякі вцілілі. Є і музеїфіковані доти, в які так просто не потрапити. Однак якими б різноманітними вони не були, доти Київського укріпрайону не можуть пишатися своїми розмірами — німці будували масштабніші споруди. Тому, хоча вони й закинуті, на роль повноцінних заброшок не підходять. Тим паче, що навіть вцілілі доти всередині порожнє. Навіть те скромне начиння, що було в дотах — бронековпаки, гермодвері, лафети, проводка — розкрадено і розпиляно. Ну а зруйновані доти взагалі не можуть розглядатися як абандони. Тому в сталкерському контексті дослідників можуть зацікавити лише незвичні великі доти з підземними ходами. Таких в КиУРі тільки три: дот №211 у Віті-Поштовій, дот №205 в Юрівці і дот №401 (402) у Білогородці. Доти №211 і №401 я вже бачив. Однак не лазив по них. Це те, за що дорікаю собі. Тому, поки немає ідей по іншим заброшкам, вирішив ретельно облазити дот №401 і його підземелля. По-перше, Білогородка знаходиться недалеко від мого міста. А по-друге, 401й дот — найбільший і найвідоміший дот КиУРу. Минулого разу, коли приїздив до доту №401, пройшов лише декілька метрів по першому поверху каземату. Підземні галереї від запасного входу не дивився.
Довго шукав компанію (3 роки!), і от, озброївшись ліхтариком і знайшовши супутника — досвідченого сталкера і дігера — зібрався дослідити дот 401. Знову довелося пройти випробування спогадами. Але без залазу огляд доту був би неповним. Порівнюючи з 2013м роком, коли вперше побачив дот №401 змінилося не тільки власне життя — змінилися як оточуюча місцевість, так і сам дот. Та й в 2013му я прогулювався весною, а друга вилазка відбулася влітку. Так що краєвиди тієї, першої, ознайомчої поїздки і свіжої вилазки будуть відрізнятися. Ну і походу це вже друга вилазка по підземним спорудам.
1. ДОТ №401 Київського укріпрайону — один з найбільших дотів КиУРу. Тому що, окрім трьохрівневого каземату з двома амбразурами є 500-метровий підземний хід. І, що не менш важливо, — ДОТ цілий!
ДОТ №401 побудований в 1929 році. Вогнева точка відноситься до третього батальонного району оборони КиУРу. Дот — кулеметний напівкапонір, двохамбразурний, типу «Б». Плюс — ще дві амбразури — розміщені у відгалуженні підземних ходів. Такі ДОТи, з декількома вогневими точками (група дотів), називають «мінною групою». Каземат трьохповерховий. На першому поверсі — вхід і кулеметні позиції. На другому — невелике приміщення (кімната для бійців, чи арсенал). На третьому, нижньому рівні — вихід до підземних ходів — потерни, яка веде до запасних виходів подалі від доту. Довжина підземних ходів, разом із бічними відгалуженнями і паралельними ходами 510 метрів(!).
Про участь доту 401 у військових діях відомо дуже мало. 12 липня, після невдалої спроби прорватися у Київ, німецькі війська вирішили піти в наступ південніше, в районі Білогородки. В цих боях і приймав участь дот 401. Дот був обстріляний, але серйозних ушкоджень не отримав. 19 вересня 1941 року, під час відступу, радянські військові покинули дот неушкодженим. В 1943 році, під час відступу німецьких військ, дот також не підірвали. Тому до наших днів лишився вцілілим. Звичайно, мародерами було зпиляно всі металеві частини. Але корпус лишився цілим. В 2006 році в доті зняли перший український фільм жахів «Штольня». А дот став популярним туристичним і закинутим об'єктом.
Як вже зрозуміли, буде дуже багато фоток і багато тексту.
2. Озеро, що розташоване біля доту засипають:( Можливо, готують місце для забудови котеджами?
3. Два ЗБОТи (залізобетонні вогневі точки), які в 2013 році стояли збоку від дороги, в 2014му перевезли до доту 211. Друге неспівпадіння краєвиду.
4. ДОТ 401 з дороги майже не видно. В порівнянні з весною 2013м, галявина перед дотом дуже заросла кущами і травою.
5. Сам ДОТ за декілька років встигли обмалювати. В 2013му справляв краще враження.
6. З усіх сторін ДОТ не фотографував: все-таки 3 роки тому каземат відфоткав з різних сторін, тіні від дерев заважали нормально сфотографувати, та й весною ДОТ виглядає красивіше.
7. Заліз на ДОТ. Зверху видно засипане озеро.
До речі, пока лазили по каземату поруч проїздили самоскиди з землею.
8. На верху ДОТу є фільтро-вентиляційна труба. Серед трави його майже не видно.
9. Вхід до ДОТу №401.
10. Доречно буде розмістити схему каземату ДОТу.
11. Заходимо всередину каземату. Навпроти входи розміщена амбразура, щоб прострілювати вхід.
12. Праворуч від входу — сходинки для спостережень.
13. В підземній частині потрапляємо у коридор. З правого боку — сходинки для спостереження...
14. Зліва — лаз. В 2013му році його вже фоткав, але для повноти огляду нехай буде і в цьому звіті.
15. Загальний вигляд коридору-предбаннику.
16. Лаз. Мабуть, запасний вихід. Його я фоткав при першому відвіданні ДОТу №401. Але нехай і це фото буде.
17. Від коридору предбаннику виходять двоє входів, які прострілюються з амбразур.
18. За дверима знову коридор, посередині якого вхід з гермодверима.Це місце також фоткав в 2013му.
19. Від гермодверей залишились тільки рама.
20. Бойове приміщення.
21. Каземат складається з двох кулеметних амбразур.
22. Якщо поглянути з іншого краю бойового приміщення, то ліворуч видно приміщення для фільтро-вентиляційної установки. Праворуч - вихід.
23. Повертаємося до коридору і праворуч бачимо спуск на другий поверх ДОТу. Збоку права амбразура для охорони входу в ДОТ.
24. Спуск на другий поверх.
25. Ну як же не сфотографуватись на такому спуску?!
26. Другий поверх (середній рівень).
Ліворуч на фото — коридор від сходів. Праворуч на фото — невелика кімната (можливо, спальня для бійців).
27. Зліва (якщо дивитись зі сходів на другому поверсі) — невеличка кімната зі спуском на третій поверх (нижній рівень).
На схемі позначені цифрою 10.
28. Драбина веде кудись далеко вниз. Металеві прути проіржавілі і ледь тримаються.
29. Товариш насмілився спуститись. Мені ж забракло сміливості. Скоби ненадійні і можна зірватися в провалля. Третій поверх розташований набагато нижче другого, тому спуск довгий.
На нижньому рівні — вихід до підземних галерей, що ведуть від озера.
30. Товщина стін просто вражає!
31. Виходимо з ДОТу і йдемо до підземних галерей. В принципі, можна було б спуститися через каземат (ДОТ). Але скоби були дуже стрьомні.
На галявині привертають увагу багато стовпів. Незрозуміло чого їх понаставляли.
32. Під цією поляною на глибині 9 метрів (!) проходять підземні ходи.
33. З трьох ЗБОТів (оголовків залізобетонних вогневих точок) залишили тільки один, на поляні.
Виходу до підземних галерей оголовок не має. Всередині купи сміття.
34. Краєвид в бік ДОТу №401. Під дорогою проходить підземний хід.
35. Вхід у підземну галерею розташований в підніжжі схилу, біля лісового озера. Спуск до берегу крутий. В порівнянні з травнем 2013го пагорб дуже заріс рослинністю.
36. Схил крутий, перепад висот чималенький. Для показу масштабності сфоткався на гірці.
37. Користуючись нагодою вирішив пофоткатися.
38. У підніжжя пагорбу розміщений вхід до підземних галерей. Схоже, це запасний вхід до підземних ходів, оскільки пробратися в підземелля можна і з ДОТу.
Ліворуч від стежки розташований запасний вихід. Але його я не дивився.
39. Вхід до підземель. Тут ще раз нагадаю, що ДОТів з підземними ходами в Київському укріпрайону всього три: «мінна група» (декілька ДОТів) - ДОТ №205, «мінна група» ДОТ №401 (цей) і ДОТ №211.
Ну а тепер друга частина вилазки — підземні галереї.
40. Схема підземних галерей ДОТу №401.
Якщо поміряти на супутниковій карті, то виходить 180 метрів. Але вважається, що довжина всіх ходів і відгалужень — 510 м.
41. Вхід оборонявся амбразурою для кулемета.
42. Коридорчик робить зігзаг.
43. Амбразура у вході до підземних ходів.
44. За входом і амбразурою — перегородка. За перегородкою — підземний коридор.
45. Галерея від входу. Стає темно і прохолодніше, ніж надворі.
46. Також стає складніше фотографувати. Через десяток метрів помічаю (це відчувається), що коридор спускається.
На верхньому лівому і правому знімку це помітно.
47. Вид у бік входу. З цього боку галереї перепад висот майже непомітний.
48. Без фотоспалаху підземелля виглядають так. Вдалині видно світло від амбразури біля входу.
49. Друга перегородка. За нею дорога звертає вліво.
50. «В-вот ... новый поворот.»
51. З'єднувальний коридор (поєднує основний і запасний вхід до підземних галерей).
Зліва видно першу нішу в підземних ходах.
52. Ніша. Невеличка, закидана сміттям.
53. Праворуч — відгалудження ходів. Основний хід підземель, що веде до ДОТу і оголовків на березі річки Ірпінь.
54. З'єднувальна галерея закінчується перехрестям (лівий знімок). Праворуч — тупик.
55. А ліворуч запасний вихід, що звужується ближче до поверхні.
56. Повертаємо у центральну галерею. Через декілька метрів від перехрестя з'являються бокові ніші і приміщення.
57. Навпроти бокових ніш.
Для того, щоб нормально виходили знімки довелося висовувати руку вперед і так фоткати.
58. Права бокова ніша зовсім маленька. Буквально на півметра.
Нішу зліва не вдалося нормально зафоткати.
59. Наступна ніша, з лівого боку. З перегородкою.
60. Товариш звертає увагу, що на підлозі розсипане щось біле. Причому розсипали багато.
Думаю, навряд чи це «какао белого цвета». Може, пінопласт?
61. Придивляємось: точно не порошок. Схоже на невеликі гриби.
62. Це ціла колонія грибів, схожих на дощовиків.
63. Чергове бокове приміщення або ніша праворуч.
Трохи далі видно нішу зліва.
64. Бокове відгалуження виявилось довгим коридором з перегородкою.
65. За перегородкою тупик і відгалудження вліво. В стелі видно отвори для труб.
Виявилось, що це обгінна галерея, що проходить паралельно основному ходу.
66. Чергове відгалуження ліворуч: невелике приміщення з перегородкою (дверима).
67. Праворуч — ніша глибиною 2 метри.
68. Чергові відгалуження. Поступово фоткати бокові ніші і заглядати в кожне приміщення набридає. В коридорі стає ще прохолодніше (за відчуттями +15˚C хоча на поверхні +30˚) і вологіше. На стінах видно краплі води. Сумка і фотокамера покриваються конденсатом. Хочеться розвернутися і піти назад.
69. Несподівано: на стінах з'являються гриби. Думав, що вони ростуть тільки в дренажках.
70. Дивні гриби. Схожі на гливи (рос. вешенки): так само ростуть з одного плодового тіла і також пластинчаті — але шляпка симетрична, кругла.
Хтось знає що це за гриби? Напевн, що можу сказати — ці гриби навряд чи їстівні.
71. Вигляд зверху. Шляпки не зовсім круглі, а з зазубринками як у патисона. Вище видно молоді гриби.
72. Далі на стіні видно напис німецькою: «Achtung!». До чого такий напис на радянському укріпленні?
73. На дорозі трапилося дивне перехрестя з шестом.
74. Вид на перехрестя з лівого відгалуження.
75. Зліва знаходиться невелике, але високе приміщення. Може, тут була дизельна?
76. Коридор повертає направо. Десь тут повинен бути вихід до ДОТу. Далі знову перегородка і коридор.
77. Описувати як йшли далі складно — коридори нагадували лабіринти.
З одного боку був запасний вихід. Або вентиляція.
78. З іншого боку додаткові амбразури «мінної групи».
79. Амбразура і бойові місце «мінної групи», що виходить на берег річки Ірпінь.
Самі берегові вогневі точки не фоткав. Влітку берег весь в листі.
Вийшли тим же шляхом. Дорога назад здалася швидшою (може тому, що не заглядали в кожний закуток). На виході відчув потік гарячого повітря. Поки лазили по підземеллям було вже опівдні. Пролазили мабуть годину.
Відчуття дивні. Одночасно в шоці і в захваті. Це вже моя друга вилазка по підземеллям. Раніше не уявляв, що це може бути так цікаво. Довго вагався, чи треба повертатися в місця, які не облазив. Вважаю, що повернувся не даремно (хоча й мучила ностальгія по першій прогулянці). Матеріалу назбирав достатньо для звіту — думав навіть розділити на дві частини, але вирішив все-таки зробити великий фотозвіт. Дивуюся, як вдалося більш-менш нормально відфоткати — в підземеллях знімати дуже складно.
P.S.: Після дослідження надумав полазити по санаторію. Еге ж! Ледве не заблукали в лісі. Впізнаю себе: ще той Сусанін.
Далі поблукали, шукаючи ДОТи. Не знайшли.
Потім пішли до санаторію. Довго шукали залаз серед кущів і болота. Врешті вирішили лізти напролом. Зайшли до санаторію і виявилось, що він використовується як житло. Тільки даремно туди лізли.
СХОЖІ ЗАПИСИ:
Радгосп і доти біля Тарасівки
Исследование ДОТов Киевского укрепрайона: ДОТы №№211, 178, 177, 176
Белогородка-2: Влияние электричества и ДОТы
Довго шукав компанію (3 роки!), і от, озброївшись ліхтариком і знайшовши супутника — досвідченого сталкера і дігера — зібрався дослідити дот 401. Знову довелося пройти випробування спогадами. Але без залазу огляд доту був би неповним. Порівнюючи з 2013м роком, коли вперше побачив дот №401 змінилося не тільки власне життя — змінилися як оточуюча місцевість, так і сам дот. Та й в 2013му я прогулювався весною, а друга вилазка відбулася влітку. Так що краєвиди тієї, першої, ознайомчої поїздки і свіжої вилазки будуть відрізнятися. Ну і походу це вже друга вилазка по підземним спорудам.
1. ДОТ №401 Київського укріпрайону — один з найбільших дотів КиУРу. Тому що, окрім трьохрівневого каземату з двома амбразурами є 500-метровий підземний хід. І, що не менш важливо, — ДОТ цілий!
ДОТ №401 побудований в 1929 році. Вогнева точка відноситься до третього батальонного району оборони КиУРу. Дот — кулеметний напівкапонір, двохамбразурний, типу «Б». Плюс — ще дві амбразури — розміщені у відгалуженні підземних ходів. Такі ДОТи, з декількома вогневими точками (група дотів), називають «мінною групою». Каземат трьохповерховий. На першому поверсі — вхід і кулеметні позиції. На другому — невелике приміщення (кімната для бійців, чи арсенал). На третьому, нижньому рівні — вихід до підземних ходів — потерни, яка веде до запасних виходів подалі від доту. Довжина підземних ходів, разом із бічними відгалуженнями і паралельними ходами 510 метрів(!).
Про участь доту 401 у військових діях відомо дуже мало. 12 липня, після невдалої спроби прорватися у Київ, німецькі війська вирішили піти в наступ південніше, в районі Білогородки. В цих боях і приймав участь дот 401. Дот був обстріляний, але серйозних ушкоджень не отримав. 19 вересня 1941 року, під час відступу, радянські військові покинули дот неушкодженим. В 1943 році, під час відступу німецьких військ, дот також не підірвали. Тому до наших днів лишився вцілілим. Звичайно, мародерами було зпиляно всі металеві частини. Але корпус лишився цілим. В 2006 році в доті зняли перший український фільм жахів «Штольня». А дот став популярним туристичним і закинутим об'єктом.
Як вже зрозуміли, буде дуже багато фоток і багато тексту.
2. Озеро, що розташоване біля доту засипають:( Можливо, готують місце для забудови котеджами?
3. Два ЗБОТи (залізобетонні вогневі точки), які в 2013 році стояли збоку від дороги, в 2014му перевезли до доту 211. Друге неспівпадіння краєвиду.
4. ДОТ 401 з дороги майже не видно. В порівнянні з весною 2013м, галявина перед дотом дуже заросла кущами і травою.
5. Сам ДОТ за декілька років встигли обмалювати. В 2013му справляв краще враження.
6. З усіх сторін ДОТ не фотографував: все-таки 3 роки тому каземат відфоткав з різних сторін, тіні від дерев заважали нормально сфотографувати, та й весною ДОТ виглядає красивіше.
7. Заліз на ДОТ. Зверху видно засипане озеро.
До речі, пока лазили по каземату поруч проїздили самоскиди з землею.
8. На верху ДОТу є фільтро-вентиляційна труба. Серед трави його майже не видно.
9. Вхід до ДОТу №401.
10. Доречно буде розмістити схему каземату ДОТу.
11. Заходимо всередину каземату. Навпроти входи розміщена амбразура, щоб прострілювати вхід.
12. Праворуч від входу — сходинки для спостережень.
13. В підземній частині потрапляємо у коридор. З правого боку — сходинки для спостереження...
14. Зліва — лаз. В 2013му році його вже фоткав, але для повноти огляду нехай буде і в цьому звіті.
15. Загальний вигляд коридору-предбаннику.
16. Лаз. Мабуть, запасний вихід. Його я фоткав при першому відвіданні ДОТу №401. Але нехай і це фото буде.
17. Від коридору предбаннику виходять двоє входів, які прострілюються з амбразур.
18. За дверима знову коридор, посередині якого вхід з гермодверима.Це місце також фоткав в 2013му.
19. Від гермодверей залишились тільки рама.
20. Бойове приміщення.
21. Каземат складається з двох кулеметних амбразур.
22. Якщо поглянути з іншого краю бойового приміщення, то ліворуч видно приміщення для фільтро-вентиляційної установки. Праворуч - вихід.
23. Повертаємося до коридору і праворуч бачимо спуск на другий поверх ДОТу. Збоку права амбразура для охорони входу в ДОТ.
24. Спуск на другий поверх.
25. Ну як же не сфотографуватись на такому спуску?!
26. Другий поверх (середній рівень).
Ліворуч на фото — коридор від сходів. Праворуч на фото — невелика кімната (можливо, спальня для бійців).
27. Зліва (якщо дивитись зі сходів на другому поверсі) — невеличка кімната зі спуском на третій поверх (нижній рівень).
На схемі позначені цифрою 10.
28. Драбина веде кудись далеко вниз. Металеві прути проіржавілі і ледь тримаються.
29. Товариш насмілився спуститись. Мені ж забракло сміливості. Скоби ненадійні і можна зірватися в провалля. Третій поверх розташований набагато нижче другого, тому спуск довгий.
На нижньому рівні — вихід до підземних галерей, що ведуть від озера.
30. Товщина стін просто вражає!
31. Виходимо з ДОТу і йдемо до підземних галерей. В принципі, можна було б спуститися через каземат (ДОТ). Але скоби були дуже стрьомні.
На галявині привертають увагу багато стовпів. Незрозуміло чого їх понаставляли.
32. Під цією поляною на глибині 9 метрів (!) проходять підземні ходи.
33. З трьох ЗБОТів (оголовків залізобетонних вогневих точок) залишили тільки один, на поляні.
Виходу до підземних галерей оголовок не має. Всередині купи сміття.
34. Краєвид в бік ДОТу №401. Під дорогою проходить підземний хід.
35. Вхід у підземну галерею розташований в підніжжі схилу, біля лісового озера. Спуск до берегу крутий. В порівнянні з травнем 2013го пагорб дуже заріс рослинністю.
36. Схил крутий, перепад висот чималенький. Для показу масштабності сфоткався на гірці.
37. Користуючись нагодою вирішив пофоткатися.
38. У підніжжя пагорбу розміщений вхід до підземних галерей. Схоже, це запасний вхід до підземних ходів, оскільки пробратися в підземелля можна і з ДОТу.
Ліворуч від стежки розташований запасний вихід. Але його я не дивився.
39. Вхід до підземель. Тут ще раз нагадаю, що ДОТів з підземними ходами в Київському укріпрайону всього три: «мінна група» (декілька ДОТів) - ДОТ №205, «мінна група» ДОТ №401 (цей) і ДОТ №211.
Ну а тепер друга частина вилазки — підземні галереї.
40. Схема підземних галерей ДОТу №401.
Якщо поміряти на супутниковій карті, то виходить 180 метрів. Але вважається, що довжина всіх ходів і відгалужень — 510 м.
41. Вхід оборонявся амбразурою для кулемета.
42. Коридорчик робить зігзаг.
43. Амбразура у вході до підземних ходів.
44. За входом і амбразурою — перегородка. За перегородкою — підземний коридор.
45. Галерея від входу. Стає темно і прохолодніше, ніж надворі.
46. Також стає складніше фотографувати. Через десяток метрів помічаю (це відчувається), що коридор спускається.
На верхньому лівому і правому знімку це помітно.
47. Вид у бік входу. З цього боку галереї перепад висот майже непомітний.
48. Без фотоспалаху підземелля виглядають так. Вдалині видно світло від амбразури біля входу.
49. Друга перегородка. За нею дорога звертає вліво.
50. «В-вот ... новый поворот.»
51. З'єднувальний коридор (поєднує основний і запасний вхід до підземних галерей).
Зліва видно першу нішу в підземних ходах.
52. Ніша. Невеличка, закидана сміттям.
53. Праворуч — відгалудження ходів. Основний хід підземель, що веде до ДОТу і оголовків на березі річки Ірпінь.
54. З'єднувальна галерея закінчується перехрестям (лівий знімок). Праворуч — тупик.
55. А ліворуч запасний вихід, що звужується ближче до поверхні.
56. Повертаємо у центральну галерею. Через декілька метрів від перехрестя з'являються бокові ніші і приміщення.
57. Навпроти бокових ніш.
Для того, щоб нормально виходили знімки довелося висовувати руку вперед і так фоткати.
58. Права бокова ніша зовсім маленька. Буквально на півметра.
Нішу зліва не вдалося нормально зафоткати.
59. Наступна ніша, з лівого боку. З перегородкою.
60. Товариш звертає увагу, що на підлозі розсипане щось біле. Причому розсипали багато.
Думаю, навряд чи це «какао белого цвета». Може, пінопласт?
61. Придивляємось: точно не порошок. Схоже на невеликі гриби.
62. Це ціла колонія грибів, схожих на дощовиків.
63. Чергове бокове приміщення або ніша праворуч.
Трохи далі видно нішу зліва.
64. Бокове відгалуження виявилось довгим коридором з перегородкою.
65. За перегородкою тупик і відгалудження вліво. В стелі видно отвори для труб.
Виявилось, що це обгінна галерея, що проходить паралельно основному ходу.
66. Чергове відгалуження ліворуч: невелике приміщення з перегородкою (дверима).
67. Праворуч — ніша глибиною 2 метри.
68. Чергові відгалуження. Поступово фоткати бокові ніші і заглядати в кожне приміщення набридає. В коридорі стає ще прохолодніше (за відчуттями +15˚C хоча на поверхні +30˚) і вологіше. На стінах видно краплі води. Сумка і фотокамера покриваються конденсатом. Хочеться розвернутися і піти назад.
69. Несподівано: на стінах з'являються гриби. Думав, що вони ростуть тільки в дренажках.
70. Дивні гриби. Схожі на гливи (рос. вешенки): так само ростуть з одного плодового тіла і також пластинчаті — але шляпка симетрична, кругла.
Хтось знає що це за гриби? Напевн, що можу сказати — ці гриби навряд чи їстівні.
71. Вигляд зверху. Шляпки не зовсім круглі, а з зазубринками як у патисона. Вище видно молоді гриби.
72. Далі на стіні видно напис німецькою: «Achtung!». До чого такий напис на радянському укріпленні?
73. На дорозі трапилося дивне перехрестя з шестом.
74. Вид на перехрестя з лівого відгалуження.
75. Зліва знаходиться невелике, але високе приміщення. Може, тут була дизельна?
76. Коридор повертає направо. Десь тут повинен бути вихід до ДОТу. Далі знову перегородка і коридор.
77. Описувати як йшли далі складно — коридори нагадували лабіринти.
З одного боку був запасний вихід. Або вентиляція.
78. З іншого боку додаткові амбразури «мінної групи».
79. Амбразура і бойові місце «мінної групи», що виходить на берег річки Ірпінь.
Самі берегові вогневі точки не фоткав. Влітку берег весь в листі.
Вийшли тим же шляхом. Дорога назад здалася швидшою (може тому, що не заглядали в кожний закуток). На виході відчув потік гарячого повітря. Поки лазили по підземеллям було вже опівдні. Пролазили мабуть годину.
Відчуття дивні. Одночасно в шоці і в захваті. Це вже моя друга вилазка по підземеллям. Раніше не уявляв, що це може бути так цікаво. Довго вагався, чи треба повертатися в місця, які не облазив. Вважаю, що повернувся не даремно (хоча й мучила ностальгія по першій прогулянці). Матеріалу назбирав достатньо для звіту — думав навіть розділити на дві частини, але вирішив все-таки зробити великий фотозвіт. Дивуюся, як вдалося більш-менш нормально відфоткати — в підземеллях знімати дуже складно.
P.S.: Після дослідження надумав полазити по санаторію. Еге ж! Ледве не заблукали в лісі. Впізнаю себе: ще той Сусанін.
Далі поблукали, шукаючи ДОТи. Не знайшли.
Потім пішли до санаторію. Довго шукали залаз серед кущів і болота. Врешті вирішили лізти напролом. Зайшли до санаторію і виявилось, що він використовується як житло. Тільки даремно туди лізли.
СХОЖІ ЗАПИСИ:
Радгосп і доти біля Тарасівки
Исследование ДОТов Киевского укрепрайона: ДОТы №№211, 178, 177, 176
Белогородка-2: Влияние электричества и ДОТы
