Поступово оговтуюсь після втрати подружки і повертаюсь до "звичного" карантинного ритму. Хоча впоратись із суровою реальністю самотужки не вдалося, оскільки важко змиритись з тим, що вже нема напарниці — все-таки, майже половина вилазок на закинуті об'єкти, від листопада 2013-го до березня 2020-го року, були разом з Мері. А ще ж були туристичні поїздки і численні прогулянки по Києву. Правда, спільних зустрічей в останні роки було не дуже багато, якщо порівнювати з першим роком дружби: в 2017-му — 7, в 2018-му — 10, в 2019-му — 7 і на початку 2020-го року, до карантину, були 2 спільні вилазки — однак вони були яскраві, з пригодами. Звичайно, поки триває пандемія ковіду, ні про які спільні вилазки не могло бути й мови. Так хоча б зідзвонювались. А тепер навіть не зможу поговорити з нею:( Але потрібно далі жити і радіти життю. Ось тільки це дуже тяжко, бо мучать асоціації — якщо не напряму пов'язані з місцями, де були разом (в тому числі, й у Боярці), то нагадують про роки спільної дружби. Надодачу погіршує стан те, що за цей рік взагалі ніде не бував.


1. Більше року нікуди не виїздив з Боярки.

Консультації психолога і поринання в роботу, паралельно з переглядом Ютубу (ось де знадобились підписки) допомогли пережити біль втрати. Але також треба було кудись поїхати. Бажано, в нерозвідані місця, з якими немає спогадів, щоб з'явились нові враження. Та поки ладнав психологічні питання і розгрібав роботу, розпочалась чергова хвиля ковіду (через це може не вийти попрощатись із подружкою). Тож не вдалося нікуди поїхати.

Традиційні прогулянки по лісу набридли. По місту гуляти ніде, бо всі закутки облазив. Що робити? Вирішив сходити пішки до залізничної платформи "Малютянка". Це також знайомі місця, але хоча б не настільки заїжджені.

Цей звіт вирішив відзняти на новий смартфон.


2. Все нагадує про Мері — навіть пташки (вона могла їх розрізнити на відміну від мене).


3. Поки полегшало і відступили спогади, вирішив проаналізувати спільні вилазки і поїздки. Більш, ніж за 6 років зустрічей облазили багато місць і заброшок. Траплялися і невдалі вилазки. Гарно дослідили Київ, Київську область (до меж) і навіть їздили на Чернігівщину (найдовша поїздка — 89 км.).


4. Найбільше прогулянок було по Києву. Тому деякі місця доведеться уникати.


5. Незадовго до того, як не стало подружки, обстановка у місті змінилася. Територію перед закинутим заводоуправлінням заводу "Іскра" розчистили від кущів і дерев.


6. На пустирі з боку Білогородської теж вирубили дерева. Мабуть будуть забудовувати.


7. Ковзанку теж прибрали.


8. Дивно, що розчистили пустирі і розібрали ковзанку.


9. Наприкінці 2020-го року з'явився пункт видачі замовлень "Розетка". Дуже зручно.


10. На Михайлівській площі, біля залізничної станії "Боярка", чогось було небагатолюдно.


11. Будівлю пошти зіпсували вагонкою. Поштове відділення переїхало ближче до центру.


12. "Стежка маньяків" біля залізниці, в старій частині міста.


13. Човновий став — також розкручене місце.


14. На ставку плавали качки.


15. Щоб сфоткати, довелося пройтися біля ставка.


16. Нейтральна вставка на залізниці.


17. Примикання контактної мережі від підстанції в Боровій до нейтральної вставки.


18. Поки прогулювався, насунулись сірі хмари.


19. По дорозі траплялись велосипедисти. Але більше — автомобілі.


20. Тарасівську електричку не встиг зафоткати.


21. Платформа "Малютянка". Простенька, зроблена з плит. Ще й низька.


22. Зупинка розташована за межами сіл, у лісі. Причому поряд розташована Глеваха, а не Малятинка.


23. Перейшов колії і пішов по лісовій дорозі. Але й там їздять на мопедах і машинах.


24. На платформі "Малютянка" роблять зупинку більшість приміських електропоїздів.


25. Випив водички і підкріпився.


26. Сфоткався на новий аватар.


27. Світлофори.


28. Який барвистий метелик!


29. Біля залізниці росте дика ожина.


30. Автомобілі гасають.


31. Експрес.


32. Метелик-капустянка.


33. Підсрібник великий — поширений вид метеликів.


34. Виявляється, помаранчеві метелики можуть бути різними.


35. Дзвіночки — непримітні, але красиві квітки.


36. Задовбали машини!

Прогулянка нагадала пішу подорож з Глевахи (масиву) в 2016-му році (для перегляду з України необхідно скористатись проксі або VPN) та ще ранню (2013) прогулянку. Збирався ще пройти до Одеської траси, однак насунулись хмари і з'явився вітер. Та й батьки зачекались вдома.

Від прогулянки лише втомився. Хоча краще прогулятись по ностальгічним місцям, ніж сидіти вдома. Сподіваюсь, що вилазки і подорожі відновляться, бо подружка раніше раділа, коли мені вдавалось з'їздити на цікаві об'єкти.