Повернення у Білу Церкву
Dec. 15th, 2019 23:16![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
maxiwellПодорожувати в одні й ті самі міста я не люблю, але іноді доводиться. Так, в останній день жовтня зганяв до руїн військової частини в Білій Церкві. Ну і заодно вирішив прогулятись і оглянути куточки центральної частини міста, які не вдавалось обійти під час попередніх візитів. Зокрема, вулицю Ярослава Мудрого, старовинні торгові ряди, парк Слави і залізничний вокзал.
1. Центр Білої Церкви: знайомий і незнайомий.
В самій Білій Церкві я вже був разів чотири або п'ять. І в далекому 2012-му навіть постив фотозвіти про місто і громадський транспорт з раритетними автобусами ЛАЗ. Однак часи змінюються — і «заповідника» ЛАЗів 695Н там вже немає. Та й місто обзавелося новими церквами і пам'ятниками — а це значить, що можна пройтися не лише незнайомими, але й добре відомими куточками найбільшого міста Київської області, не боячись, що замучить ностальгія.
2. В поїздку зібрався пізнувато. Але вже о 11й був у центрі Білої Церкви — на Соборній площі.
3. З кругової площі видно оглядове колесо у парку ім. Т. Шевченка.
4. Пройшовся знайомими місцями, повз краєзнавчий музей.
5. Колишній костел обзавівся сусідом — храмом Георгія Побідоносця, який побудували в 2013 р.
6. Церква Георгія Побідоносця. При першому візиту у місто її не було.
7. А ось костел (а нині — Будинок органної і камерної музики) відомий мені ще з першої поїздки у 2009-му.
8. За склом — розкопки фундаменту першої церкви Георгія Побідоносця, збудованої ще у XI - XII ст..
9.
10. Біля Білоцерківського національного аграрного університету — пам'ятник студентам і співробітникам, які загинули у Великій Вітчизняній війні.
11. Не оминув ще одне давно знайоме місце — дамбу через річку Рось.
12. Місток через річку чимось нагадав Погребище. Правда, там місток був дерев'яним.
13. Вздовж берегів приватна одноповерхова забудова. Так і не скажеш, що величезне місто.
14. На протилежному березі розташувалась Церква святої Марії Магдалини.
15. Повертаюсь на берег, з якого прийшов.
16. Біля дамби стоїть закинута будівля водяного млину.
17. Проліз всередину.
18. Суцільний тлін. Але можна подзюрити.
19. У 200-тисячній Білій Церкві є тролейбуси. Нажаль, Ікарусу не побачив (мабуть, вони працюють лише в «години пік» по будням). Проте й рестайлінговий МАЗ-ЕТОН Т103 — ексклюзив (в Києві їздять тільки з дорестайлінговим кузовом).
20. Сквер на Соборній площі із погруддям Тараса Григоровича.
21. Парадокс, що бюст Т. Шевченку стоїть на Соборній площі, а не на площі Т. Шевченка.
22. Там же, на центральній площі — Соборній, розташований Преображенський собор (1839 р.).
23. Пам'ятник «Кобзар і дівчинка» сховався на задвірках площі Шевченка.
24. Біля площі Т. Шевченка розташовані старовинні післявоєнні будівлі, що нагадили Київ.
25. Центральний центр Білої Церкви.
26. Через дорогу — площа Героїв Небесної Сотні.
27. Не складно здогадатись, що на місці хреста стояв пам'ятник Леніну.
28. За площею розмістились старовинні торгові ряди 1809-1814 рр. побудови.
29. Неподалік можна знайти й інші старовинні будинки.
30. Вулиця Ярослава Мудрого — центральна вулиця Білої Церкви.
31. На ній розташована міськрада.
32. І будинок урочистих подій.
33. Коледж Білоцерківського національного аграрного університету.
34. Прогулюючись далі мене здивував величезний торговий центр.
35. Так дійшов до парку Слави, до якого не міг дістатись раніше.
36. Поруч із парком добудовують храм Петра Калнишевського.
37. Церква дерев'яна. Збудована 2016 року.
38. Але повернемось до парку Слави, який не просто парк, а меморіальний комплекс.
39. Меморіальний комплекс присвячений воїнам, заглиблим під часВеликої Вітчизняної Другої Світової війни.
40. Але знов відволічемось від парку. Бо привернули увагу будиночки навпроти.
41. А тепер знову до парку Слави, який будували з розмахом.
42. В ньому є братські могили.
43. І центральний монумент — визволителям Білої Церкви.
44. Монумент вражає величністю. Знизу обеліску — барельєф з солдатами.
45. Барельєф великим планом.
46. Перед монументом є Вічний вогонь, який справжній, а не бутафорський. В сучасних реаліях це розкіш.
47. Парк охайний. Ранньої осені і навесні, навпевно, гарний.
48. Окрім військового меморіалу в парку Слави є пам'ятник пожежникам, які загинули при гасінні пожеж.
49. На плиті згадується пожежа на нафтобазі «БРСМ» у Василькові 2015 р..
50. На стіні за меморіалом — тематичне граффіті.
51. Наступний пункт програми — водогінна вежа Шухова. Подібну бачив у Пісківці.
52. Епічна споруда. Добре, що її не знищили.
53. Чималу територію Білої Церкви становить приватний сектор.
54. Нарешті дійшов до залізничного вокзалу.
55. Вокзал величезний і старовинний.
56. Шкода, що на привокзальній площі затіяли якесь будівництво. Схоже, горе-забудовники і сюди дістались.
57. Район біля залізничного вокзалу. Дивно, що сюди не пустили тролейбусний маршрут.
58. Ще одна цікавинка — елеватор.
59. До столичних Теремків доїхав аж за 50 хвилин. Хоча стандартно дорога займає не менше години.
Що можу сказати... В Білій Церкві цікаво. Їхати недовго, тільки дорого. І попри те, що було холодно і їздив сам, подорож вдалася. Хоча для повноцінного огляду всіх пам'яток необхідно витратити декілька днів.
1. Центр Білої Церкви: знайомий і незнайомий.
В самій Білій Церкві я вже був разів чотири або п'ять. І в далекому 2012-му навіть постив фотозвіти про місто і громадський транспорт з раритетними автобусами ЛАЗ. Однак часи змінюються — і «заповідника» ЛАЗів 695Н там вже немає. Та й місто обзавелося новими церквами і пам'ятниками — а це значить, що можна пройтися не лише незнайомими, але й добре відомими куточками найбільшого міста Київської області, не боячись, що замучить ностальгія.
2. В поїздку зібрався пізнувато. Але вже о 11й був у центрі Білої Церкви — на Соборній площі.
3. З кругової площі видно оглядове колесо у парку ім. Т. Шевченка.
4. Пройшовся знайомими місцями, повз краєзнавчий музей.
5. Колишній костел обзавівся сусідом — храмом Георгія Побідоносця, який побудували в 2013 р.
6. Церква Георгія Побідоносця. При першому візиту у місто її не було.
7. А ось костел (а нині — Будинок органної і камерної музики) відомий мені ще з першої поїздки у 2009-му.
8. За склом — розкопки фундаменту першої церкви Георгія Побідоносця, збудованої ще у XI - XII ст..
9.
10. Біля Білоцерківського національного аграрного університету — пам'ятник студентам і співробітникам, які загинули у Великій Вітчизняній війні.
11. Не оминув ще одне давно знайоме місце — дамбу через річку Рось.
12. Місток через річку чимось нагадав Погребище. Правда, там місток був дерев'яним.
13. Вздовж берегів приватна одноповерхова забудова. Так і не скажеш, що величезне місто.
14. На протилежному березі розташувалась Церква святої Марії Магдалини.
15. Повертаюсь на берег, з якого прийшов.
16. Біля дамби стоїть закинута будівля водяного млину.
17. Проліз всередину.
18. Суцільний тлін. Але можна подзюрити.
19. У 200-тисячній Білій Церкві є тролейбуси. Нажаль, Ікарусу не побачив (мабуть, вони працюють лише в «години пік» по будням). Проте й рестайлінговий МАЗ-ЕТОН Т103 — ексклюзив (в Києві їздять тільки з дорестайлінговим кузовом).
20. Сквер на Соборній площі із погруддям Тараса Григоровича.
21. Парадокс, що бюст Т. Шевченку стоїть на Соборній площі, а не на площі Т. Шевченка.
22. Там же, на центральній площі — Соборній, розташований Преображенський собор (1839 р.).
23. Пам'ятник «Кобзар і дівчинка» сховався на задвірках площі Шевченка.
24. Біля площі Т. Шевченка розташовані старовинні післявоєнні будівлі, що нагадили Київ.
25. Центральний центр Білої Церкви.
26. Через дорогу — площа Героїв Небесної Сотні.
27. Не складно здогадатись, що на місці хреста стояв пам'ятник Леніну.
28. За площею розмістились старовинні торгові ряди 1809-1814 рр. побудови.
29. Неподалік можна знайти й інші старовинні будинки.
30. Вулиця Ярослава Мудрого — центральна вулиця Білої Церкви.
31. На ній розташована міськрада.
32. І будинок урочистих подій.
33. Коледж Білоцерківського національного аграрного університету.
34. Прогулюючись далі мене здивував величезний торговий центр.
35. Так дійшов до парку Слави, до якого не міг дістатись раніше.
36. Поруч із парком добудовують храм Петра Калнишевського.
37. Церква дерев'яна. Збудована 2016 року.
38. Але повернемось до парку Слави, який не просто парк, а меморіальний комплекс.
39. Меморіальний комплекс присвячений воїнам, заглиблим під час
40. Але знов відволічемось від парку. Бо привернули увагу будиночки навпроти.
41. А тепер знову до парку Слави, який будували з розмахом.
42. В ньому є братські могили.
43. І центральний монумент — визволителям Білої Церкви.
44. Монумент вражає величністю. Знизу обеліску — барельєф з солдатами.
45. Барельєф великим планом.
46. Перед монументом є Вічний вогонь, який справжній, а не бутафорський. В сучасних реаліях це розкіш.
47. Парк охайний. Ранньої осені і навесні, навпевно, гарний.
48. Окрім військового меморіалу в парку Слави є пам'ятник пожежникам, які загинули при гасінні пожеж.
49. На плиті згадується пожежа на нафтобазі «БРСМ» у Василькові 2015 р..
50. На стіні за меморіалом — тематичне граффіті.
51. Наступний пункт програми — водогінна вежа Шухова. Подібну бачив у Пісківці.
52. Епічна споруда. Добре, що її не знищили.
53. Чималу територію Білої Церкви становить приватний сектор.
54. Нарешті дійшов до залізничного вокзалу.
55. Вокзал величезний і старовинний.
56. Шкода, що на привокзальній площі затіяли якесь будівництво. Схоже, горе-забудовники і сюди дістались.
57. Район біля залізничного вокзалу. Дивно, що сюди не пустили тролейбусний маршрут.
58. Ще одна цікавинка — елеватор.
59. До столичних Теремків доїхав аж за 50 хвилин. Хоча стандартно дорога займає не менше години.
Що можу сказати... В Білій Церкві цікаво. Їхати недовго, тільки дорого. І попри те, що було холодно і їздив сам, подорож вдалася. Хоча для повноцінного огляду всіх пам'яток необхідно витратити декілька днів.
